ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1845/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання: Станковій І.М.,
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" - Бєлінгіо В.О.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" - Шульга Ю.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 про забезпечення позову, прийняту суддею Мостепаненко Ю.І., м. Одеса,
у справі №916/1845/19
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17"
про стягнення 120 330 812,50 грн
У липні 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 120330812,50 грн, з яких: 76726812,80 грн основної заборгованості, 31582319,51 грн пені, 2662372,66 грн 3% річних та 9359307,53 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №0403-1 від 04.03.2016.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.07.2019 відкрито провадження у справі №916/1845/19.
19.07.2019 до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" надійшла заява б/н від 19.07.2019 про забезпечення позову у справі №916/1845/19 (вх.№2-3432/19 від 19.07.2019), в якій останнє просило:
1) накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на наступних банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17": №п/р НОМЕР_1 в ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168; №п/р НОМЕР_2 в ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Одеса, МФО 328704; №п/р НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123; №п/р НОМЕР_4 в АБ в "Південний", МФО 328209; №п/р НОМЕР_5 в ПАТ "ЦЕНТР", м. Київ, МФО 380742; №п/р НОМЕР_6 в ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, а також на інших банківських рахунках, відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", у розмірі суми основного боргу, яка складає 76726812,80 грн;
2) накласти арешт в розмірі суми основного боргу, що складає 76726812,80 грн, на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", а саме: цілісний майновий комплекс - будівлі та споруди "СПМК-17", що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Красносільська с/рада, цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе 21 км , 30 "а", номер запису: 18 в книзі: 39/1, зареєстровано від 03.07.2003; нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1, приміщення 12 , номер запису про право власності: 27901717, зареєстровано від 13.09.2018; нежитлові офісні приміщення загальною площею 286,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Одеська обл . , м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1 , номер запису про право власності: 21799684, зареєстровано від 07.08.2017; цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Ракетна , буд . 43 , номер запису про право власності: 18352187, зареєстровано від 21.12.2016;
3) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", його посадовим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження наступним нерухомим майном: цілісний майновий комплекс - будівлі та споруди "СПМК-17", що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Красносільська с/рада, цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе 21 км , 30 "а", номер запису: 18 в книзі: 39/1, зареєстровано від 03.07.2003; нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1, приміщення 12 , номер запису про право власності: 27901717, зареєстровано від 13.09.2018; нежитлові офісні приміщення загальною площею 286,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Одеська обл . , м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1 , номер запису про право власності: 21799684, зареєстровано від 07.08.2017; цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Ракетна , буд . 43 , номер запису про право власності: 18352187, зареєстровано від 21.12.2016;
4) накласти арешт на все рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", в розмірі суми основного боргу, яка складає 76726812,80 грн.
В обґрунтування даної заяви позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" систематично порушує прийняті на себе зобов'язання в частині розрахунків з контрагентами, що зумовило масове звернення останніх до суду з позовами, предметом яких є стягнення дебіторської заборгованості, при цьому відповідач також виступає боржником у понад 40 виконавчих провадженнях, тому існує ризик того, що у випадку задоволення позовних вимог у даній справі у відповідача, у зв'язку з відчуженням належних йому активів та списання грошових коштів у порядку примусового виконання судових рішень, не залишиться майна, на яке можливо буде звернути стягнення в межах вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд". Позивач також зазначає про те, що слідчими Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення власником та керівником відповідача низки кримінальних правопорушень, при цьому даній особі повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід, відтак до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" також можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на належне йому майно. З огляду на викладене позивач наголошує на тому, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, а також грошові кошти останнього, які знаходяться на банківських рахунках, в межах заявленої до стягнення суми основної заборгованості у розмірі 76726812,80 грн може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 у справі №916/1845/19 (суддя Мостепаненко Ю.І.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" б/н від 19.07.2019 про забезпечення позову у справі №916/1845/19 (вх.№2-3432/19 від 19.07.2019) задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти в межах заявлених вимог про стягнення суми основної заборгованості у даній справі в розмірі 76726812,80 грн, які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17": №п/р НОМЕР_1 в ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168; №п/р НОМЕР_2 в ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Одеса, МФО 328704; №п/р НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК ВОСТОК", МФО 307123; №п/р НОМЕР_4 в АБ в "Південний", МФО 328209; №п/р НОМЕР_5 в ПАТ "ЦЕНТР", м. Київ, МФО 380742; №п/р НОМЕР_6 в ПАТ "МТБ БАНК", МФО 328168, а також на інших банківських рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17"; накладено арешт на наступне нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", в межах заявлених вимог про стягнення суми основної заборгованості у даній справі в розмірі 76726812,80 грн: цілісний майновий комплекс - будівлі та споруди "СПМК-17", що знаходиться за адресою: Одеська обл., Лиманський р., Красносільська с/рада, Цілісний майновий комплекс, Старокиївський шосе 21 км, 30 "а", номер запису: 18 в книзі: 39/1, зареєстровано від 03.07.2003 (реєстраційний номер майна:1150536); нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 1, приміщення 12 , номер запису про право власності: 27901717, зареєстровано від 13.09.2018 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1323395651101); нежитлові офісні приміщення загальною площею 286,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Одеська обл . , м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 1 , номер запису про право власності: 21799684, зареєстровано від 07.08.2017 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1322927651101); комплекс, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Ракетна, буд . 43, номер запису про право власності: 18352187, зареєстровано від 21.12.2016 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1135636165101); в іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" про забезпечення позову відмовлено.
Вказана ухвала суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову мотивована тим, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, майнового характеру спору зі значною ціною позову, наявністю низки пред'явлених до відповідача іншими контрагентами позовів про стягнення заборгованості на великі суми грошових коштів, проведенням слідчими Служби безпеки України досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою фактичного власника та керівника відповідача у вчиненні злочинів, а також того, що відповідач є боржником в більш, ніж 40 виконавчих провадженнях, існує реальна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення даного позову у зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" грошових коштів та відчуження належного відповідачу на праві власності майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду.
В частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвала суду обґрунтована тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно може бути застосоване судом тільки до індивідуально визначеного майна, при цьому позивачем у поданій ним заяві не визначено переліку рухомого майна, що належить відповідачу, та на яке заявник просить накласти арешт, а також ознак, які би ідентифікували відповідне майно та відрізняли його від іншого (однорідного чи подібного) майна. Водночас, розглянувши вимоги заяви про забезпечення позову в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та його посадовим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження визначеним в заяві про забезпечення позову нерухомим майном, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування вказаного способу забезпечення позову, враховуючи задоволення вимог заяви в частині накладення арешту на зазначене нерухоме майно відповідача.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 у справі №916/1845/19 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" б/н від 19.07.2019 про забезпечення позову у справі №916/1845/19 (вх.№2-3432/19 від 19.07.2019) та повернути вказану заяву позивачу.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" вчинятиме будь-які дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, при цьому у матеріалах справи міститься адресований позивачу лист №19/04/3 від 19.04.2019, в якому відповідач зобов'язується погасити існуючу заборгованість. Водночас апелянт зауважує, що вартість майна, яке належить йому на праві власності, значно перевищує розмір позовних вимог та інших зобов'язань відповідача, при цьому сам по собі факт наявності заборгованості останнього перед низкою контрагентів не може вважатися доказом існування об'єктивної неможливості виконання рішення суду. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що як стосовно засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", так і стосовно кінцевого бенефіціарного власника вказаного підприємства відсутні кримінальні провадження, зазначеним особам не пред'являлось повідомлень про підозру та щодо них не обиралися запобіжні заходи. Крім того, скаржник зауважує, що місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали не враховано співвідношення заявлених позовних вимог з вартістю належного відповідачу майна, на яке накладено арешт, а також те, що вказаною ухвалою накладено арешт на всі банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", в тому числі і на ті, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам відповідача, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на зазначеному підприємстві, на оплату праці. Апелянт також наголошує на тому, що суд першої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову допустив порушення норм процесуального права, оскільки не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення, порушивши цим баланс інтересів сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 19.08.2019 (вх.№2991/19/Д1 від 20.08.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що наявність численних судових проваджень за позовами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" заборгованості свідчить про ймовірність виникнення ситуації, за якої належного відповідачу майна не вистачить для задоволення вимог всіх кредиторів останнього, зокрема, і вимог позивача, при цьому відкриття кримінального провадження стосовно власника та керівника відповідача є додатковою негативною обставиною, яка може вплинути на спроможність останнього належним чином виконати свої зобов'язання. Водночас позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскаржуваною ухвалою арешт накладено не на все належне відповідачу майно, а на його частину в межах заявлених вимог про стягнення суми основної заборгованості у даній справі в розмірі 76726812,80 грн, що свідчить про дотримання судом збалансованості інтересів сторін. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" наголошує на безпідставності доводів апеляційної скарги щодо неможливості здійснення ним виплат заробітної плати своїм працівникам у зв'язку з накладенням арешту на банківські рахунки відповідача, оскільки останнім не надано жодного доказу на підтвердження того, що рахунки, які зазначаються місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі, використовуються виключно для виплати заробітної плати, а не для проведення розрахунково-касових операцій, при цьому скаржником також не обґрунтовано неможливість проведення виплат заробітної плати з інших належних йому рахунків або неможливість відкриття у банківській установі окремого спеціального рахунку для здійснення виплати заробітної плати та податків до бюджету. Позивач також зауважує, що процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зустрічного забезпечення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 07.08.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 22.08.2019 справу №916/1845/19 призначено до розгляду на 04.09.2019 о 10:00.
У судовому засіданні 04.09.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" висловив заперечення проти її задоволення.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Водночас документи, додані скаржником до апеляційної скарги, як і матеріали, надані позивачем до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки в силу частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. При цьому колегія суддів враховує, що сторонами до Південно-західного апеляційного господарського суду не надано будь-яких доказів неможливості їх подання до місцевого господарського суду, а також те, що учасниками справи взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ними разом з апеляційною скаргою та відзивом на апеляційну скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" ("Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" ("Покупець") укладено договір поставки нафтопродуктів №0403-1 (далі - договір №0403-1 від 04.03.2016), відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується приймати ці нафтопродукти (далі - "Продукція") та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).
За умовами пункту 2.2 договору №0403-1 від 04.03.2016 поставка (передача у власність) Продукції в рамках і на підставі цього договору здійснюється окремими партіями відповідно до заявок Покупця та/або додатків до цього договору, оформлених на підставі поданих Покупцем заявок.
Ціна (вартість) конкретної партії Продукції узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків. Ціна на Продукцію, поставка (передача у власність) якої здійснюється відповідно до умов цього договору, встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну Продукції включено податок на додану вартість (пункт 5.1 договору №0403-1 від 04.03.2016).
В силу пункту 5.5 договору №0403-1 від 04.03.2016 оплата Продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) Продукції (партії Продукції), якщо інше не встановлено у додатках до цього договору або не погоджено Постачальником іншим чином. Строк (термін) оплати Продукції по кожній окремій партії Продукції визначається умовами відповідних додатків.
Місцевим господарським судом встановлено, що в подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору №0403-1 від 04.03.2016, умовами яких сторони узгодили, що Покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару протягом 60 днів з моменту відвантаження.
В адресованій відповідачу претензії №130 від 15.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд" вимагало погасити існуючу заборгованість за отриману на підставі договору №0403-1 від 04.03.2016 продукцію, а також сплатити штрафні санкції, нараховані позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
За результатами розгляду вказаної претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" направило позивачу лист №19/04/3 від 19.04.2019, в якому повідомило про те, що найближчим часом заборгованість за договором №0403-1 від 04.03.2016 буде погашена.
З доданих позивачем до заяви б/н від 19.07.2019 (вх.№2-3432/19 від 19.07.2019) про забезпечення позову у справі №916/1845/19 роздруківок з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/2729/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, повністю задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Євродор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення 2297436,03 грн; рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2019 у справі №916/162/19 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" і Товариства з додатковою відповідальністю "Первомайський спеціалізований кар'єр": стягнуто солідарно з відповідачів 6216927,84 грн та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНИ" роторний змішувач колісний Caterpillar RM500 (2016 року випуску), серійний (заводський) номер CATRM500CTAS00113, реєстраційний № НОМЕР_7 ; ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2019 відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІССЕН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" про стягнення 754611,55 грн.
Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників б/н від 17.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" є боржником у 42 виконавчих провадженнях, відкритих з метою примусового стягнення з останнього грошових коштів.
Згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №58812624 від 26.03.2019 низка належного відповідачу рухомого майна (зокрема, асфальтозмішувальна установка , автомобілі та навіппричіпи) обтяжені заставою.
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №174217655, №174207175, №174207778 та №174508282 від 17.07.2019 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" на праві власності належать: нежитлові офісні приміщення загальною площею 286,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322927651101, номер запису про право власності: 21799684, право власно зареєстровано 07.08.2017); цілісний майновий комплекс - будівлі та споруди "СПМК-17", розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Красносільська с/рада, цілісний майновий комплекс, Старокиївське шосе 21 км , 30"а" (реєстраційний номер: 1150536, номер запису: 18 в книзі 39/1, зареєстровано 03.07.2003); нежитлове приміщення загальною площею 37,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 1, приміщення 12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1323395651101 номер запису про право власності: 27901717, зареєстровано 13.09.2018); цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Ракетна , буд. 43 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1135636165101, номер запису про право власності: 18352187, зареєстровано 21.12.2016).
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача в межах заявлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 76726812,80 грн може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення даного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Колегія суддів враховує, що предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру, а саме: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 120330812,50 грн, з яких: 76726812,80 грн основної заборгованості, 31582319,51 грн пені, 2662372,66 грн 3% річних та 9359307,53 грн інфляційних втрат.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, а підставою для звернення до суду з вказаною позовною вимогою став факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №0403-1 від 04.03.2016.
Спосіб забезпечення позову, застосований судом першої інстанції, полягає у накладенні арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача в межах заявлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 76726812,80 грн.
Виконання в майбутньому судового рішення зі справи у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів. Зважаючи на викладене, забезпечення апеляційним господарським судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №910/3802/19.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що застосований спосіб забезпечення позову є адекватним, а також таким, що забезпечує збалансованість інтересів сторін та у повному обсязі співвідноситься із заявленою позивачем вимогою, що є передумовою досягнення реального виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективного захисту порушеного права.
Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, колегією суддів оцінюються критично, оскільки наявність значних боргових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" перед третіми особами, розгляд яких здійснювався або здійснюється у судовому порядку, про що свідчать роздруківки відповідних рішень та ухвал з Єдиного державного реєстру судових рішень, підтверджене витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна перебування під заставою належного відповідачу рухомого майна, а також наявність 42 виконавчих проваджень, відкритих з метою примусового стягнення з відповідача грошових коштів та звернення стягнення на майно, на підтвердження чого позивачем надано інформаційну довідку з Єдиного реєстру боржників, зумовлюють ризик того, що у випадку задоволення позовних вимог у даній справі у відповідача, у зв'язку з відчуженням належних йому активів та списання грошових коштів у порядку примусового виконання судових рішень, не залишиться майна, на яке можливо буде звернути стягнення в межах вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Енерго Трейд".
Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду щодо достатності вищезазначеної сукупності доказів для підтвердження наявності обставин, що зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення, повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Водночас адресований позивачу лист Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" №19/04/3 від 19.04.2019, в якому останнє зобов'язується погасити існуючу заборгованість, свідчить лише про визнання відповідачем факту існування такої заборгованості та жодним чином не спростовує ймовірність відчуження належного йому майна.
Посилання скаржника на те, що між останнім та третіми особами укладено низку договорів лізингу на придбання дорожньої техніки та машин, на які найближчим часом буде оформлено право власності, тому належного йому майна у випадку задоволення позову у даній справі буде цілком достатньо для задоволення вимог позивача судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження вчинення ним будь-яких дій з оформлення права власності на зазначене майно.
Крім того, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на грошові кошти та нерухоме майно відповідача лише в межах заявлених позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 76726812,80 грн, а не на все належне Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" майно, відтак аргументи апеляційної скарги стосовно того, що вартість майна, яке належить відповідачу на праві власності, значно перевищує розмір позовних вимог та інших зобов'язань останнього, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.
В силу частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів зазначає, що вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не призводять до зупинення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", оскільки не порушують прав останнього щодо володіння та користування належним йому майном, а також не зумовлюють списання коштів з банківських рахунків відповідача до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі та виникнення у відповідача відповідного обов'язку з виконання рішення суду.
Крім того, апеляційний господарський суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що вказаною ухвалою накладено арешт на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17", з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам відповідача, що, за твердженням апелянта, призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на зазначеному підприємстві, на оплату праці, оскільки скаржником не надано жодного доказу на підтвердження того, що рахунки, які зазначені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі, використовуються для виплати заробітної плати чи що арешт накладено на кошти, які перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних рахунках чи на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Стосовно посилань скаржника на те, що суд першої інстанції під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову допустив порушення норм процесуального права, оскільки не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення, порушивши цим баланс інтересів сторін, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, вказана норма загальним чином визначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Водночас за умовами частин першої, четвертої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Зустрічне забезпечення", тобто носить спеціальний характер щодо порядку вирішення питання про зустрічне забезпечення, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Системний аналіз зазначених приписів процесуального закону свідчить про те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов'язок суду вирішити дане питання. За відсутності відповідного клопотання про вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення суд першої інстанції, з огляду на викладені норми, міг і не розглядати питання вжиття зустрічних заходів забезпечення позову.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31.07.2019 у справі №904/4900/18.
За таких обставин, беручи до уваги те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом останнього, а також те, що відповідне клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення відповідачем не заявлялось, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушень місцевим господарським судом норм процесуального права в даному випадку не вбачається.
Водночас апеляційний господарський суд зауважує, що відповідач в силу приписів процесуального закону не позбавлений можливості заявити до суду першої інстанції відповідне клопотання про зустрічне забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та його посадовим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження визначеним в заяві про забезпечення позову нерухомим майном з огляду на наступне.
Зі змісту поданої позивачем заяви б/н від 19.07.2019 про забезпечення позову у справі №916/1845/19 (вх.№2-3432/19 від 19.07.2019) вбачається, що останнім не визначено конкретного переліку рухомого майна, що належить відповідачу, та на яке заявник просить накласти арешт, а також ознак, які би ідентифікували відповідне майно та відрізняли його від іншого (однорідного чи подібного) майна, при цьому спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно може бути застосований судом лише до індивідуально визначеного майна.
Колегія суддів наголошує на тому, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову повинна бути зрозумілою, тобто такою, резолютивна частина якої не припускає кілька варіантів тлумачення, оскільки, окрім законності та обґрунтованості, рішення повинно відповідати також іншим вимогам, до яких належать вичерпність (повнота), визначеність, точність, зрозумілість. Рішення повинно бути зрозумілим не лише для суду, який його ухвалив, а й для усіх інших осіб.
Крім того, з огляду на задоволення місцевим господарським судом вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на конкретні належні відповідачу об'єкти нерухомого майна, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" та його посадовим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження цим же майном, оскільки за своєю юридичною природою зазначені способи забезпечення позову тотожні один одному.
Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду від 22.07.2019 у справі №916/1845/19 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.
Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").
Керуючись статтями 136, 137, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-17" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 у справі №916/1845/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2019.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук