Іменем України
06 вересня 2019 року
Київ
справа №820/2835/18
адміністративне провадження №К/9901/66395/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі №820/2835/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 №00000421412 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з огляду на те, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» з його контрагентами здійснювались на підставі належних первинних документів, які дають можливість встановити реальність проведення господарських операцій, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем податкової дисципліни. Також товариство вважає, що висновки викладені контролюючим органом в акті перевірки від 22.03.2018 №1026/20-40-14-12-11/35587351 є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення від 05.04.2018 №00000421412 підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний адміністративний суд виходив з правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що фактичне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентами не підтверджено належними первинними документами обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Свої висновки суд мотивував посиланнями на відсутність первинних документів, які б підтверджували якість придбаних товарів та факт їх транспортування, зокрема, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» звернулося з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №820/2835/18 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал Пром» за лютий-березень 2017 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Сінтез» за березень-квітень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Страйк» за жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Промоушн Трейд» за липень, жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Іверіас» за листопад 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Голди» за листопад 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаконіс Трейд» за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Коммерсбуд» за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Вордстайл» за грудень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Поллі-Плюс» за червень-вересень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінвол Груп» за квітень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркторг» за жовтень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Унитех» за квітень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркрайт АМ» за квітень, червень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Етек Сервіс» за червень, липень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Саваж-Торг» за жовтень-грудень 2015 року, за січень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-ТК» за грудень 2015 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Скіпер Торг» за березень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Воркхорс» за квітень-червень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Крайт Сервіс» за жовтень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 788568,00грн в тому числі: за березень 2015 року на 18631,00грн, за квітень 2015 року на 61309,00грн, за червень 2015 року на 40014,00грн, за липень 2015 року на 74837,00грн, за серпень 2015 року на 31866,00грн, за вересень 2015 року на 32253,00грн, за жовтень 2015 року на 53831,00грн, за листопад 2015 року на 54419,00грн, за грудень 2015 року на 30540,00грн, за січень 2016 року на 6758,00грн, за березень 2016 року на 4634,00грн, за квітень 2016 року на 20065,00грн, за травень 2016 року на 51557,00грн, за червень 2016 року на 70015,00грн, за липень 2016 року на 65141,00грн, за жовтень 2016 року на 72573,00грн, за листопад 2016 року на 23818,00грн, за грудень 2016 року на 42668,00грн., за лютий 2017 року на 16018,00грн, за березень 2017 року на 17621,00грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету) у розмірі 788568,00грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.03.2018 №8958/20-40-14-12-11/30753379 та прийнято податкове повідомлення-рішення №00000421412 від 05.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 985710,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з контрагентами з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказує, що відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання договірних відносин, предметом яких є поставка товару, є свідченням невідповідності задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарських операцій з їх фактичним проведенням. На думку контролюючого органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка, між позивачем (Покупець) та його контрагентами (Постачальники) було укладено ряд договорів поставки, згідно умов яких постачальник зобов'язуються поставляти покупцю товари (в тому числі: вогнезахисні суміші, протипожежне обладнання, пожежну арматуру-гайки, засіб індивідуального захисту та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплатити його вартість на встановлених договорами умовах.
Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій за вищевказаними договорами було надано копії первинних документів, зокрема, договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, а також платіжних доручень та виписок з банківських рахунків.
8. У доводах касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» вказує, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставного скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених господарських операцій, в повній мірі підтверджується рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок поведених операцій з його господарською діяльністю. Також позивач вважає безпідставним посилання суду апеляційної інстанції, як на підставу для відмови у позові, на відсутність документів про походження та якості товару, а також доказів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей від постачальників до позивача, оскільки відсутність окремих документів або наявність помилок у їх оформленні не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції та свідчити про її безтоварність. Крім того, окремо наголошує, що чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, адже якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Позивач вважає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
9. У свою чергу Головне управління ДФС у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентами з огляду на безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач вважає, що судом при постановленні рішення правомірно не взято до уваги формально складені первинні документи, а акцентовано увагу на обставинах, що вказують на удаваність спірних господарських операцій. Орган доходів і зборів просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Пункт 198.1 статті 198.
До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.5. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.6. Пункт 200.1 статті 200.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частина друга статті 3.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
13. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
14. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
15. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
19. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
20. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
21. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
23. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, відзиві на апеляційну скаргу та, з урахуванням яких, судами вже надавалася оцінка встановленим обставинам справи. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до посилань на норми, які визначають права позивача та наділяють його повноваженнями щодо ведення податкового обліку, а також на обставини, які на думку позивача, свідчать про правомірність формування ним податкового кредиту.
24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження фактичного здійснення операцій з придбання товарів, з огляду на ненадання доказів, які б підтверджували якість та факт транспортування товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, наявності у контрагентів технічних ресурсів та основних фондів для надання відповідного виду послуг, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням положень статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит за такими операціями.
25. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зважаючи на те, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність відповідних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
26. Харківський апеляційний адміністративний суд в процесі розгляду даної справи, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з його контрагентами, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, судом прийнято рішення з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства (наявність істотних недоліків в їх оформленні); неможливість встановлення підстав визначення вартості реалізованого позивачу товару; ненадання доказів на підтвердження якості, технічних умов та походження придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей з урахуванням його специфіки та способу транспортування, зокрема, не надано сертифікатів якості та відповідності, експлуатаційних документів виробників, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, відомостей про виробника тощо; ненадання доказів на підтвердження того, на кого покладено обов'язок транспортування придбаного позивачем товару, з урахуванням того, що істотними умовами спірних договорів не визначено суб'єкта відповідального за доставку продукції; відсутність доказів на підтвердження фактичного переміщення (транспортування) товару (вогнезахисні суміші, протипожежне обладнання, пожежну арматуру-гайки, засіб індивідуального захисту та інше) від постачальників до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття»; відсутність документального підтвердження отримання придбаного позивачем товару, його оприбуткування, відвантаження/розвантаження та зберігання; відсутність документів на підтвердження факту придбання товарів з метою та в цілях господарської діяльності; недоведеність економічної доцільності проведених операцій.
27. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контрагентами позивача не придбавалися товарно-матеріальні цінності по яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» було документально оформлено продаж, а також жоден із контрагентів позивача не здійснював господарську діяльність за видами КВЕД: 32.99 (виробництво протигазів), 2829 (виробництво вогнегасників), що також ставить під сумні реальне виконання договірних відносин.
28. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги обставини щодо неможливості виконання контрагентами спірних операцій з огляду на відсутність у підприємств трудових ресурсів та основних засобів, власних або орендованих складських чи виробничих приміщень, що необхідно для ведення господарської діяльності.
29. Наявність у платника податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
30. Формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами.
31. Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
32. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей та свідчать про безтоварність проведених операцій з метою ухилення від сплати податків.
33. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені товариством доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з його контрагентами, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.
35. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецлиття» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 у справі №820/2835/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду