06 вересня 2019 року
Київ
справа №240/4982/19
адміністративне провадження №К/9901/24777/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року
у справі №240/4982/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20 липня 2018 року внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24 грудня 2018 року №133;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20 липня 2018 року внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
28 серпня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №240/4982/19.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що вона не відповідає вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на таке.
Згідно з ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч наведеним вимогам до касаційної скарги не додано такий.
Натомість у касаційній скарзі наявне клопотання про відстрочення сплати судового збору.
При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.
Частиною 2 ст.132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб'єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору.
З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивачем є фізична особа, яка заявила вимогу немайнового характеру.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2019 року складав 1921,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, ставка судового збору, що підлягає доплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1536,80 грн (200% від (1921,00 * 0,4%).
Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: 31219207026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку: 207.
Для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала необхідно, надати до суду документ про сплату судового збору.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст.169 та ч. 2 ст.3 32 КАС України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Відмовити Міністерству оборони України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі №240/4982/19.
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №240/4982/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І.В. Желєзний