Іменем України
06 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 161/12369/17
адміністративне провадження № К/9901/4193/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 161/12369/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьку старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьку старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: Н. М. Судова-Хомюк, В. В. Гуляк, Р. Й. Коваль),
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії БР № 770799 від 25 липня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьку старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича, за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 25 липня 2017 року, керуючи автомобілем ВМW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав з перехрестя, що по проспекту Волі, 8а та продовжував рух по пр. Волі в напрямку Київського майдану. Проїхавши до пр. Волі зупинився та припаркував свій транспортний засіб. Вказує, що знак щодо заборони зупинки транспортного засобу на даному відрізку дороги відсутній. Інспектор роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ДПП старший лейтенант поліції Капустинський М . Ю. повідомив його, що він здійснив зупинку в забороненому місці, оскільки по пр. Волі розміщений знак, який забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів. Крім того вказує, що відповідачем при складанні постанови та розгляді справи про адміністративне правопорушення були грубо порушені вимоги чинного адміністративного законодавства. В оскаржуваній постанові відповідач не навів повного опису обставин вчинення ним адміністративного правопорушення, не надав жодних доказів, в тому числі із застосуванням технічних засобів, про його вину у вказаному правопорушенні. Вважає, що відповідач грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 279 КУпАП, поліцейський Капустинський М. Ю. не оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не оголосив протокол про адміністративне правопорушення, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідив доказів і не надав можливості заявити жодних клопотань
3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Скасовано постанову серії БР № 770799 від 25 липня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка винесена інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ДПП старшим лейтенантом поліції Капустинським М. Ю. за ч. 1 ст. 122 КУпАП
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 15 січня 2018 року інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ДПП старшим лейтенантом поліції Капустинським М. Ю. подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 вересня 2017 року.
6. 15 січня 2018 року касаційну скаргу року інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ДПП старшого лейтенанта поліції Капустинського М. Ю. на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 161/12369/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).
7. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2018 року визнано поважними причини пропуску строку відповідачем на касаційне оскарження та поновлено строк, внаслідок чого відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08 лютого 2018 року.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 625/0/78-19 від 05 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року справу прийнято до провадження; закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2017 року у відношенні ОСОБА_1 складено постанову про адміністративне правопорушення серії БР № 770799.
12. У постанові зазначено, що позивач 25 липня 2017 року о 11 год. 00 хв., керуючи автомобілем ВМW Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 (зупинка заборонена), чим порушив пункт 8.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відеозаписом фіксації події адміністративного правопорушення, чітко підтверджується порушення водієм правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві та повідомленні позивачем та його представником в судовому засіданні обставини щодо правильних дій водія при здійсненні зупинки автомобілем.
Відтак, суд дійшов висновку, що інспектор поліції при несенні служби і виявленні адміністративного правопорушення з боку позивача діяв правомірно в межах своїх повноважень , відповідно до своїх службових обов'язків.
14. Суд апеляційної інстанції не погодився з зазначеними висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки. Відповідно до п. 8.4 «б» Правил дорожнього руху України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Не поширюється дія знаку: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід».
15. Як встановив суд першої інстанції, що ОСОБА_1 порушив правила зупинки транспортних засобів та здійснив зупинку транспортного засобу під знаком «Зупинку заборонено», оскільки факт порушення ПДР позивачем підтверджується відеозаписом з нагрудної камери ZM0340 інспектора.
16. В той же час, суд апеляційної інстанції врахував пояснення позивача, що у п. 6 оскаржуваної постанови місце скоєння правопорушення зазначено: м. Луцьк, пр-т. Волі , 19, що не відповідає дійсності, так як автомобіль знаходився на пр. Волі, 12, біля магазину «Оптика» навпроти магазину «ZARINA», адреса якого пр-т Волі 19. Вказує, що працівником патрульної поліції не надано можливості внести такі зауваження у постанову.
17. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що оглянувши відео, яке надане патрульною поліцією, встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 був припаркований в м. Луцьку по пр-т. Волі, 12, тобто з протилежної сторони вулиці, натомість оскаржуваною постановою встановлено місце скоєння правопорушення: м. Луцьк, пр-т. Волі, 19. З наданих суду фотокопій відрізку дороги по пр-т. Волі, 9 не вбачається наявності знаку 3.34 «Зупинку заборонено», окрім того, дата зйомки фотокопії червень 2015 року.
18. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення Луцького міськрайонного суду від 06 вересня 2017 року підлягає скасуванню, адже суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що інспектором поліції здійснено описку місце скоєння правопорушення та помилково здійснено прив'язку до місця розташування автомобіля патрульної поліції де заповнювалась постанова по справі про адміністративне правопорушення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП.
21. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не дослідженні належним чином всі обставини справи та докази, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку у вирішенні справи.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ст. 4 КАС України).
26. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
27. Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
28. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Пункт 8.4. Дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
29. Підпункт 3.34 пункту 3 Правил дорожнього руху заборонні знаки (33 Дорожні знаки). "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
30. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
31. Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
32. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
33 Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
34. Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
35. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
36. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
37. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
38. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
39. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
40. У розумінні ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2015 року), належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
42. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2015 року), в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
43. Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 89 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2015 року), відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
44. Судом апеляційної інстанцій встановлено, що автомобіль BMW X5 , був припаркований в м. Луцьку по пр. Волі, 12, з протилежної сторони вулиці, натомість оскаржуваною постановою встановлено місце скоєння правопорушення: м. Луцьк, пр. Волі, 19. З наданих суду фотокопій відрізку дороги по пр. Волі, 9 (арк. справи 20) не вбачається наявності знаку 3.34 «Зупинка заборонено», окрім того, дата зйомки фотокопії червень 2015 року.
45. З огляду на правильно встановлені та перевірені судом апеляційної інстанції обставини справи, доводи скаржника щодо описки в постанові про накладання адміністративного стягнення від 25 липня 2017 року є безпідставними, бо жодним чином не спростовують суть спірного питання.
46. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Жодні доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
48. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
49. Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Луцьку старшого лейтенанта поліції Капустинського Максима Юрійовича залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов