06 вересня 2019 року
Київ
справа №814/1039/16
адміністративне провадження №К/9901/25167/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року
у справі № 814/1039/16 за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,
3-ті особи: Національна поліція України, Атестаційна комісія №5 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону №3
про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 25.04.2016 р. № 93 о/с в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції Дарієнко О. В.;
- поновити позивача на посаді поліцейського Вознесенського відділу поліції ГУНПУ в Миколаївській області; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі №814/1039/16 - змінено та доповнено резолютивну частину постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року абзацом сьомим такого змісту: «Визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії Національної поліції України від 03.03.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, яке прийняте стосовно ОСОБА_1 ».
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є скасування наказу від 25.04.2016 р. № 93 о/с в частині звільнення позивача зі служби.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях суду апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З декларації опублікованої на офіційному сайті НАЗК вбачається, що позивач займає посаду поліцейського СРПП та ця посада позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко