Ухвала від 05.09.2019 по справі 804/10237/13-а

УХВАЛА

05 вересня 2019 року

Київ

справа №804/10237/13-а

адміністративне провадження №К/9901/60614/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали адміністративної справи № 804/10237/13-а

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції України з контролю за цінами у Дніпропетровській області

до Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради

про стягнення суми

за касаційною скаргою Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/10237/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.

Разом із касаційною скаргою КП «Теплотранс» та відзивом на касаційну скаргу Заступником прокурора подано клопотання про забезпечення участі представників сторін у касаційному розгляді справи у судовому засіданні.

Вирішуючи заявлені клопотання, касаційний суд виходить з наступного.

Згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції у касаційному порядку: переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним; вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; надавати перевагу одних доказів над іншими; збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; приймати та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; допускати зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до статті 340 КАС України суддя-доповідач одноособово в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а також вирішує питання стосовно призначення справу до розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, зокрема скаржнику подати доповнення до касаційної скарги; іншим учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, а саме, неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права); учасникам справи повідомити суд про обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також подати інші свої міркування та заперечення відповідно до частини четвертої статті 340 КАС України.

Вирішуючи заявлене клопотання, Касаційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Зокрема, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок (пункт 25 рішення у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і у суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, а тому Європейський суд з прав людини не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права.

Крім того, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.

Враховуючи викладене, у клопотанні КП «Теплотранс» та Заступника прокурора Дніпропетровської області про участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні слід відмовити.

На підставі статті 340 КАС України суд вважає за необхідне призначити справу до розгляду в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Керуючись статтями 3, 248, 256, 340, 345, 355, 359 та пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотань Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради та Заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення участі у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні відмовити.

2. Закінчити підготовчі дії а адміністративній справі № 804/10237/13-а за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції України з контролю за цінами у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради про стягнення суми за касаційною скаргою Комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року.

3. Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 вересня 2019 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Я.О. Берназюк

Попередній документ
84076990
Наступний документ
84076992
Інформація про рішення:
№ рішення: 84076991
№ справи: 804/10237/13-а
Дата рішення: 05.09.2019
Дата публікації: 09.09.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання цін і тарифів