Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №818/671/16
адміністративне провадження №К/9901/25833/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року (суддя Опімах Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року (судді: Калиновський В.А. (головуючий), Бенедик А.П., Бегунц А.О.) у справі № 818/671/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙТІ» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЕЙТІ» (далі - позивач, ТОВ «СІЕЙТІ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області), Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ у Сумській області), Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області (далі - відповідач-3, управління ДКСУ у м. Сумах Сумської області) про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо не надання висновків про відшкодування податку на додану вартість ТОВ «СІЕЙТІ» за декларацією за березень 2016 року, на загальну сумі 2 000 000,00 грн, стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІЕЙТІ» (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 380805): суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість з за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 грн, пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року згідно п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України в розмірі 96 560,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 16.04.2016 було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, згідно з якою сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, складає 2 000 000,00 грн. До декларації було додано розрахунок коригування суми ПДВ, розрахунок бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за встановленою формою. Однак, згідно з повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок із зазначеною сумою, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не надавався. Перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача в обслуговуючому банку мало відбутися по декларації за березень 2016 року - не пізніше 3 червня 2016 року, однак, у визначені чинним законодавством України строки відшкодування ПДВ на рахунок позивача здійснено не було.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо ненадання до управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про відшкодування податку на додану вартість ТОВ «СІЕЙТІ» за декларацією за березень 2016 року на загальну суму 2 000 000,00 грн. Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІЕЙТІ» (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 грн, та пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року, в розмірі 96 560,00 грн.
4. 31 жовтня 2016 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині: стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІЕЙТІ» суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 грн. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що після прийняття Сумським окружним адміністративним судом у даній справі постанови від 11 липня 2016 року, по платіжному дорученню від 29.07.2016 № 217, ТОВ «СІЕЙТІ» було здійснено відшкодування із бюджету податку на додану вартість за березень 2016 року в сумі 2000 000,00 грн, а тому предмет спору в частині стягнення з бюджету заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, на час розгляду апеляційної скарги відсутній.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року заяву ТОВ «СІЕЙТІ», про часткову відмову від позовних вимог - задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року у справі № 818/671/16 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «СІЕЙТІ» до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІЕЙТІ» суми бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року в розмірі 2 000 000,00 грн - визнано нечинною. Прийнято в цій частині ухвалу, якою провадження по справі у вказаній частині позовних вимог закрито.
Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядав рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо ненадання до управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про відшкодування податку на додану вартість ТОВ «СІЕЙТІ» за декларацією за березень 2016 року на загальну суму 2 000 000,00 грн та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «СІЕЙТІ» (40000, м. Суми, вул. Вільний Лужок, 6, код ЄДРПОУ 39441455, ІПН 394414518190, п/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року, в розмірі 96 560,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «СІЕЙТІ».
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.04.2016 ТОВ «СІЕЙТІ» подало до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року, згідно з якою сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, складає 2000 000,00 грн. До декларації було додано розрахунок коригування суми ПДВ, розрахунок бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування за встановленою формою.
Однак, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, згідно якого контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області не підготувала та не подала органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
7. В доводах касаційної скарги ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень спільного наказу ДПА України та ДКС України від 03.02.2011 № 68/23, яким затверджено порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках» та наказу ДПС України від 19.06.2012 № 522 «Про затвердження регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість», а також того, що позивачем було неправильно визначено спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у даній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податкового органу надати висновок про суму бюджетного відшкодування, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14 статті 14.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
10.2. Пункти 200.7, 200.10, 200.12, 200.23 статті 200.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
11. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
12. Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені в розмірі 96 560,00 грн, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
13. Враховуючи наведене та з огляду на те, що такий спосіб захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, колегія суддів зазначає, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через управління ДКСУ у м. Сумах Сумської області на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
15. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
16. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед платником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Крім того, неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право в повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року слід залишити без задоволення.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року у справі № 818/671/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду