02 вересня 2019 року
м. Київ
справа №0840/2822/18
адміністративне провадження №К/9901/24084/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС (ГУ ДФС) у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія Стінгрей" до Державної фіскальної служби (ДФС) України, ГУ ДФС у Запорізькій області про скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, позов ТОВ "Компанія Стінгрей" задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) або відмову в такій реєстрації, від 25.05.2018 №727742/41888526; зобов'язано ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ТОВ "Компанія Стінгрей" від 30.04.2018 №5.
ГУ ДФС у Запорізькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи, викладені в касаційній скарзі, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що нечітке формулювання органом ДФС у квитанції від 25.05.2018 підстав для зупинення реєстрації податкової накладної від 30.04.2018 №5 згідно з «Критеріями ризиковості платника податку» (лист ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18), а також не зазначення чітко, які документи є достатніми для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, унеможливлює встановити, які саме документи мав подати позивач на вимогу контролюючого органу. Суди встановили, що, зупиняючи реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для її зупинення; позивач надав контролюючому органу пояснення щодо взаємовідносин із ТОВ "Альбакор" та документи, які підтверджують господарську операцію із ТОВ "Альбакор", на яку виписана податкова накладна. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ці документи є достатніми для прийняття комісією ГУ ДФС у Запорізькій області рішення про реєстрацію податкової накладної від 30.04.2018 №5.
Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
Р.Ф. Ханова
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду