06 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2240/3191/18
адміністративне провадження № К/9901/25184/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутін І. В., Шишова О. О.,
розглянувши касаційну скаргу Славутського об'єднаного міського військового комісаріату на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 2240/3191/18 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення на військовій службі та стягнення заробітної плати,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16 березня 2018 року № 159 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- скасувати наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 22 березня 2017 року № 58 (по особовому складу) в частині звільнення позивача з військової служби у запас та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 16 березня 2018 року;
- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 24 березня 2018 року № 36 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення;
- поновити на військовій службі на посаді офіцера відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 та у військовому званні старшого лейтенанта, включити у списки особового складу Збройних Сил України;
- стягнути з Хмельницького обласного військового комісаріату невиплачену заробітну плату в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 березня 2018 року до дня фактичного поновлення на роботі.
Хмельницький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 21 лютого 2019 року позов задовольнив. Рішення мотивовано тим, що наказ від 16 березня 2018 року № 159 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий без врахування принципу пропорційності, зокрема щодо дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав особи та інтересами держави щодо необхідності забезпечення захисту Вітчизни. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений з військової служби за контрактом на підставі п. «ж» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду, тоді як він не належить до жодної з категорій осіб, які можуть бути звільнені під час дії особливого періоду, а тому його звільнення є незаконним.
Вказане рішення Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 14 травня 2019 року змінив, виклав абзац сьомий резолютивної частини в новій редакції, зазначивши конкретну суму заробітної плати, яка підлягає стягненню. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Славутського об'єднаного міського військового комісаріату.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ст. 13 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, справа є незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України та не вказують на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права. Таке застосування є очевидним (п. 2 ч. 2 ст. 332 КАС України).
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 ст. 6 Конвенції.
Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалами Верховного Суду від 20 червня 2019 року (К/9901/16800/19), 15 липня 2019 року (К/9901/16329/19), 07 серпня 2019 року (К/9901/17682/19), вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Хмельницького обласного військового комісаріату, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 2240/3191/18 за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про поновлення на військовій службі та стягнення заробітної плати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Славутського об'єднаного міського військового комісаріату на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 2240/3191/18.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов