06 вересня 2019 року
Київ
справа №826/3711/18
адміністративне провадження №К/9901/24698/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 826/3711/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія Фудз» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
29.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 у задоволенні клопотань ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало, зокрема, те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено 24.04.2019, копію оскаржуваного рішення представником скаржника отримано 04.05.2019, проте апеляційну скаргу подано 07.06.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що копію оскаржуваного рішення представником фактично отримано 07.05.2019, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.
Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачаються з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019, вхідну кореспонденцію отримано ДФС у вихідний день 04.05.2019 (субота), а зареєстровано податковим органом 07.05.2019 (вівторок). Разом з тим, апелянт не обґрунтував причини неможливості зареєструвати вхідну кореспонденцію в понеділок, а саме 06.05.2019. Крім того, апеляційний суд зазначив, що процесуальний закон пов'язує перенесення з вихідних на робочі дні лише кінцевих строків, а отже вказану причину не можна вважати поважною.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки згідно зворотного повідомлення, копію оскаржуваного рішення ним отримано 04.05.2019, проте це був вихідний день, а тому вхідну кореспонденцію було зареєстровано 07.05.2019, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущено. Разом з тим, КАС України не передбачає строкових обмежень звернення до Суду протягом року, за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зазначена норма направлена на забезпечення юридичної передбачуваності судових рішень та стабільність поведінки суб'єктів владних повноважень під час виконання повноважень щодо подання скарг на судові рішення. Відсутність коштів для сплати судового збору перешкоджає їм реалізувати свої завдання та виконувати обов'язки. При цьому, ці обставини є об'єктивними та не залежать від волі ДФС.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки неналежна організація відповідачем своєї внутрішньої діяльності, в тому числі при опрацюванні вхідної кореспонденції, якщо це унеможливило вчасне подання апеляційної скарги, не може бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними. Скаржником також не наведено обґрунтованих мотивів щодо не здійснення реєстрації вхідної кореспонденції в понеділок 06.05.2019.
При цьому, суд критично оцінює доводи скаржника про фактичне отримання оскаржуваного рішення 07.05.2019 з посиланням на вхідну реєстрацію документу, оскільки, враховуючи положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55, номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до податкового органу. Слід зауважити, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 251 КАС України саме день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення вважається днем його вручення. Отже, штамп вхідної кореспонденції податкового органу не може вважатись належним доказом дати отримання копії судового рішення.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 826/3711/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду