06 вересня 2019 року
Київ
справа №810/1214/18
адміністративне провадження №К/9901/24794/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №810/1214/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування повідомлення-рішення акцизного податку, ,
29.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2018.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 18.04.2018 подано 21.12.2018 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 вперше подану апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору. 12.07.2018 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків.
У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що на час подання вперше поданої скарги були відсутні кошти для сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, що є об'єктивною причиною пропуску строку.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У зв'язку з наведеним запропоновано вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило поновити пропущений строк, посилаючись на неможливість оскаржити судове рішення у встановлений судом строк, оскільки апелянт був позбавлений можливості сплати судовий збір у встановлений строк у зв'язку із відсутністю належного державного фінансування.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що зазначені причини пропуску строку на оскарження рішення суду є неповажними, а будь-яких інших причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані поважними апелянтом не наведено. Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, його відстрочення, не є вказані аргументи і підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки зазначені ним причини пропуску строку апеляційного оскарження є поважними, а судом не враховано, що під час звернення з первинною апеляційною скаргою судовий збір було сплачено у повному обсязі. Звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження позбавляє конституційного права ГУ ДФС на оскарження судового рішення, що призведе до подальших страт бюджету та позбавить податкові органи можливості захистити економічні інтереси держави у повному обсязі. Також зазначає, що ця справа має виняткове значення для скаржника, у зв'язку з чим просить відкрити касаційне провадження.
Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником причини пропуску строку щодо відсутності у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Посилання на те, що під час звернення з первинною апеляційною скаргою судовий збір було сплачено в межах наданого судом строку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки первинно подану апеляційну скаргу було повернуто ухвалою апеляційного суду 12.07.2018 у зв'язку з неповною сплатою судового збору і така ухвала ГУ ДФС оскаржена не була. При цьому, повторно апеляційну скаргу було подано лише 21.12.2018, тобто більше ніж через п'ять місяців, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до апеляційного суду і обгрунтованих причин, які перешкоджали для повторного подання апеляційної скарги у найкоротший термін після її попереднього повернення, скаржником не зазначено.
Крім того, такі доводи, фактично, свідчать про незгоду ГУ ДФС з ухвалою апеляційного суду від 12.07.2018, яка не є предметом касаційного перегляду за цієї касаційною скаргою.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №810/1214/18.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду