Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №808/2691/14
адміністративне провадження №К/9901/28606/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року (колегія у складі суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.) у справі № 808/2691/14 за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим органом не наведені обґрунтовані обставини порушення позивачем положень Податкового кодексу України, не є зрозумілим, з яких підстав відповідачем збільшено грошові зобов'язання за основним платежем та нараховано штрафні санкції відповідно до статті 127 Податкового кодексу України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року в задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем доведено порушення Підприємством податкового законодавства України, як то зазначено в акті перевірки №39/08-27-17-2-17-14313317 від 24 січня 2014 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року № 0000461702, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 479 148,58 грн та нараховані штрафні санкції у розмірі 369 787,15 грн.
Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що за наявності факту несвоєчасно сплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання з певного податку, мають застосовуватись санкції, передбачені положеннями статті 126 Податкового кодексу України, розмір яких залежить від часу затримки сплати такого грошового зобов'язання.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи заперечення на апеляційну скаргу.
У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 24 січня 2014 року № 39/08-27-17-2-17-14313317.
В акті перевірки зафіксовано: pгідно наданих до перевірки документів, а саме банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку № 661, оборотно-сальдової відомості по рахунку № 6411, податкової звітності встановлено заборгованість по виплаті заробітної плати, а саме:
- станом на 31 грудня 2011 року заборгованість складала 14 761 927,01 грн;
- станом на 31 грудня 2012 року заборгованість складала 15 099 248,11 грн;
- станом на 31 грудня 2013 року заборгованість складала 15 797 817,85 грн;
Кредиторська заборгованість з виплати заробітної плати за грудень станом на 31 грудня 2013 року складає 743 131,69 грн;
Згідно наданих до перевірки документів, загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати станом на 31 грудня 2013 року складає 16 540 949,54 грн;
Згідно наданих до перевірки документів (платіжних доручень) до бюджету за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 3 515 136,06 грн;
Станом на 31 грудня 2013 року перевіркою встановлено заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 374 188,76 грн.;
Кредиторська заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за грудень станом на 31 грудня 2013 року складає 104 959,82 грн.
З цих даних податковим органом зроблено висновок, що загальна заборгованість Підприємства з податку на доходи фізичних осіб станом на 31 грудня 2013 року складає 1 479 148,58 грн.
У ході перевірки встановлено, що податок з доходів фізичних осіб, нарахований за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року частково перераховується згідно підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: податок сплачується до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.
Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого на користь платників податку та отриманого з них податку до податкового органу подавались своєчасно.
10 лютого 2014 року на підставі акта перевірки та підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000461702, яким Підприємству за порушення підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 848 935,73 грн, з яких за основним платежем - 1 479 148,58 грн та за штрафними (фінансовим) санкціями, застосованими у відповідності до статті 127 Податкового кодексу України - 369 787,15 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що з акту перевірки від 24 січня 2014 року не вбачається встановлення податковим органом факту заниження Підприємством нарахування ПДФО, а висновок, наведений в зазначеному акті перевірки стосується наявності у позивача заборгованості Підприємства з ПДФО, яка за даними податкового органу станом на 31 грудня 2013 року складає 1 479 148,58 грн.
Відповідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому у пункті 54.2 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
В свою чергу, за приписами пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що за відсутності встановленого факту заниження сплаченого ПДФО та наявності встановленого факту заборгованості з ПДФО через його часткову сплату, підтверджується довід Підприємства щодо саме несвоєчасної сплати Підприємством ПДФО.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у контексті спірних правовідносин, передбачена відповідальність податкового агенту за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО лише у випадку, коли такі ненарахування, неутримання, несплата мали місце до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
З огляду ж на те, що в акті перевірки не зафіксовано факту ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) ПДФО Підприємством, як податковим агентом, до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам, застосування пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України є безпідставним.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за наявності факту несвоєчасно сплаченої узгодженої суми грошового зобов'язання з певного податку, мають застосовуватись санкції, передбачені положеннями статті 126 Податкового кодексу України, розмір яких залежить від часу затримки сплати такого грошового зобов'язання.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 808/2691/14 залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду