Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №824/2493/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4416/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року (суддя Боднарюк О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року (колегія у складі суддів: Матохнюка Д.Б., Курка О.П., Совгири Д.І) у справі № 824/2493/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністрові сади» до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дністрові сади» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (надалі відповідач, податковий орган), Управління Державної казначейської служби України у Сокирянському районі Чернівецької області (другий відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 345 459 грн, стягнення вказаної суми з Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що довгострокові біологічні активи - це окремий вид основних фондів підприємства, а тому витрати на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів являються витратами на придбання (спорудження) основних фондів, у зв'язку із чим нарахований позивачем податковий кредит на придбання або спорудження (будівництво) довгострокових біологічних активів має право приймати участь у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.
26 листопада 2013 року Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою об'єднав для спільного розгляду справи № 824/2493/13-а та № 824/2507/13-а за позовом Товариства до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафної санкції.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що штрафна санкція нарахована на суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 345 459 грн, з яким Товариство не погоджується та оскаржило в судовому порядку.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002781500 від 14 вересня 2012 року, в частині відмови у наданні Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345 459 грн.
Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 345 459 грн.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002761500 від 10 жовтня 2013 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 172 730 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що довгострокові біологічні активи - це окремий вид основних фондів підприємства, а тому витрати на придбання (спорудження) довгострокових біологічних активів є втратами на придбання (спорудження) основних фондів.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, податковий орган вказує, що рішення про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування не може передувати факту набрання законної сили рішеннями судів з питання оскарження податкового повідомлення-рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції установили, що в період з 6 по 14 серпня 2012 року податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2012 року, разом з уточнюючими розрахунками, яке виникло по декларації за квітень та уточненим розрахунком за березень 2012 року, за наслідками якої 21 серпня 2012 року складено акт №146/1500/37066947.
У висновку акта перевірки зазначено:
- перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем в декларації за травень 2012 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від'ємного значення у сумі 424 222 грн;
- перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 149 902 грн в декларації за травень;
- на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України позивачем занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року на суму 3 803 грн.
- у зв'язку із недотриманням вимог пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України суму різниці у бюджетному відшкодуванні не можливо підтвердити.
14 вересня 2012 року за наслідками розгляду акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002781500 про відмову у надані бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 930 798 грн, (в тому числі 345 459 грн - сума яка оскаржується та 585 339 грн).
В період з 12 по 18 вересня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації за червень та липень 2013 року, за наслідками якої 25 вересня 2013 року складено акт №655/1500/37066947.
У висновку акта перевірки зазначено:
- перевіркою підтверджено заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за червень 2013 року в сумі 1 429 167 грн;
- перевіркою підтверджено від'ємне значення по декларації за червень 2013 року в сумі 601 371 грн;
- перевіркою підтверджено заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за липень 2013 року в сумі 244 342 грн;
- перевіркою підтверджено від'ємне значення по декларації за липень 2013 року в сумі 1 086 011 грн;
- у зв'язку із недотриманням вимог пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України заявлену суму бюджетного відшкодування у декларації за червень 2013 року в сумі 345 459 грн не можливо підтвердити.
10 жовтня 2013 року за наслідками розгляду акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002761500 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 172 730 грн.
Перевіркою встановлено, що Товариство в квітні 2012 року в митному режимі імпорту придбало 70630 саджанців яблуні, при розмитнені сплачено ПДВ у розмірі 345 459 грн. Факт придбання саджанців, сплата ПДВ, висадження яблунь не є спірним між сторонами та встановлено при перевірці.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За приписами пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України (тут та надалі нормативно-правові акти в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Рішення податкового органу вмотивовано саме тим, що Товариством заявлена сума бюджетного відшкодування, яка більше, ніж обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців (98 500 грн).
Поняття «Основні фонди» міститься в Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів» затвердженому Наказом Держстандарту України від 19 серпня 1997 року № 507.
Класифікатором встановлено, що основні фонди - це матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно Класифікатору до 01 класу третьої підгрупи групи 3 основних фондів входять багаторічні насадження, до яких відносяться, зокрема, культури сім'ячкові.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що витрати, понесені позивачем на придбання та посадку саджанців є витратами на спорудження основних фондів - багаторічних насаджень плодових дерев.
Методичні рекомендації щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточних біологічних активів в сільськогосподарських підприємствах затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 21 лютого 2008 року № 73.
Посилаючись на зазначені рекомендації податковий орган в касаційній скарзі стверджує, що незрілі довгострокові біологічні активи не відносяться до основних засобів.
Як встановлено у вказаних Рекомендаціях, до незрілих довгострокових біологічних активів відносяться біологічні активи, операційний цикл створення яких перевищує 12 місяців (крім тварин на вирощуванні та відгодівлі), які у звітному періоді ще не здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи визначеної якості, зокрема, багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники тощо), що не досягли пори плодоношення.
Незрілі довгострокові біологічні активи об'єднуються в одну групу і обліковуються окремо у складі довгострокових біологічних активів.
Жодних посилань на те, що незрілі біологічні активи не відносяться до основних фондів вказані Рекомендації не містять.
За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих рішень.
Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (який був чинним на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).
Цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно пункту 8 Порядку Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Суд погоджується з доводом податкового органу, що право на відшкодування, в даному випадку, безпосередньо пов'язане із підтвердженням правомірності такого права. У суду першої інстанції відсутні підстави вважати що податковий орган та орган Державного казначейства України не виконують свої обов'язки, встановлені вищезазначеними нормами.
Проте, враховуючи, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили справу щодо права Товариства на бюджетне відшкодування, таке порушення не може бути підставою для скасування судового рішення.
Згідно із статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення.
2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 824/2493/13-а залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду