Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа №804/449/16
адміністративне провадження №К/9901/14712/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (у складі колегії суддів Щербаки А. А., Баранник Н. П., Суховарова А. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду), у якому просив:
- скасувати п. 1 рішення Уповноваженої особи Фонду, що оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемними правочинів (договорів) за вкладними операціями» в частині про застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду включити його до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, та надати цю інформацію до Фонду для включення позивача до Загального реєстру вкладників.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2016 року відмовив у задоволенні позову.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив позов. Визнав протиправним та скасував рішення Уповноваженої особи Фонду, що оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813, в частині визнання договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215 нікчемним. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників та зобов'язав уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, та передати цю інформацію до Фонду для включення позивача до Загального реєстру вкладників.
Ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивача протиправно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки він, у розумінні норм Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), є вкладником.
Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 04 липня 2016 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року і залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215 є нікчемним, надавав можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200 тис. грн, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами, а тому Уповноважена особа Фонду правомірно не визнала позивача вкладником банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду та, як наслідок, на законних підставах не включила його до реєстру вкладників (загального реєстру).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 липня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
(далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду встановив таке.
25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладений депозитний договір «Лояльний» № 006-28013-250215 у іноземній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив позивачу депозитний рахунок № НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
Цього ж дня на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, які внесені з поточного рахунку ОСОБА_2 , що підтверджується копією платіжного доручення від 25 лютого 2015 року № 46469651.
Правління Національного банку України постановою від 02 березня 2015 року № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду рішенням від 02 березня 2015 року № 51 запровадила в ПАТ «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію з 03 березня 2015 року та призначила уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк».
02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
Того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1813 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
З 08 жовтня 2015 року Фонд розпочав виплату вкладникам ПАТ «Дельта Банк» коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
Наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 29 травня 2015 року № 408 призначено здійснення перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI)
16 вересня 2015 року Уповноважена особа Фонду видала наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемними правочинів (договорів) за вкладними операціями», в якому зазначено про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VІ.
23 вересня 2015 року на адресу позивача надіслано повідомлення № 8821/2138 про нікчемність договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників протиправною й такою, що суперечить чинному законодавству, оскільки вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування (200 тис. грн) після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI).
Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Пунктами 3 - 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4 - 6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Зазначений Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
У п. 6 розд. ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відтак, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу, а отже, в розумінні закону є вкладником.
Також відповідно до умов договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215 на рахунку позивача № НОМЕР_1 розміщені грошові кошти на загальну суму 2 000 доларів США.
Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (03 березня 2015 року).
Отже, грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому у ПАТ «Дельта Банк», розміщені до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноважена особа Фонду не навела правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про нього, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Водночас, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 006-28013-250215, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», з огляду на таке.
Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року, № 819/353/16 від 04 липня 2018 року та № 802/351/16-а від 31 жовтня 2018 року.
Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 345, 349, 354, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», скасувати, а провадження в цій частині закрити.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Саприкіна
Судді: І. В. Желєзний С.М. Чиркін