Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №813/1069/13-а
адміністративне провадження №К/9901/25467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Левицької Н.Г., Носа С.П., Сапіги В.П.) у справі № 813/1069/13-а (876/11995/15) за позовом Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» про арешт коштів на рахунках платника податків, -
Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС (після реорганізації Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) (надалі позивач, податковий орган) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до (надалі відповідач, Товариство) про накладення арешту на кошти Товариства.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не було надано податковому керуючому первинні документи, які необхідні для опису майна у податкову заставу, про що складено акт від 6 лютого 2013 року №45/19-00.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, в задоволені позову відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Мізол».
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 5 жовтня 2015 року у справі № 876/4748/13 апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі №813/1029/13-а за поданням ДПІ у Залізничному районі м. Львова до ТОВ «Мізол» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна залишив без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, якою у задоволенні подання відмовлено, без змін.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до пункту 91 статті 91 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Згідно пункту 91.3 статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Вимогами пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно із вимогами пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо, зокрема, платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Згідно з нормами пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що враховуючи необґрунтованість адміністративного арешту майна відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Мізол».
Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 813/1069/13-а (876/11995/15)залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду