05 вересня 2019 року
Київ
справа №520/9386/18
адміністративне провадження №К/9901/24667/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Саприкіної І.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року
про перегляд судового рішення за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 520/9386/18
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року по справі №520/9386/18 позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просив суд: скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 21 листопада 2018 року за виключними обставинами; прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовлено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №520/9386/18 залишено в силі.
27 серпня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, суди попередніх інстанції виходили з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Із тексту імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25 квітня 2019 року, як встановлено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено даним рішенням.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з 25 квітня 2019 року (з дати втрати чинності зазначеними положеннями) позивач має право звернутись з відповідною заявою до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо вирішення питання про призначення пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів не приймає посилання представника позивача на необхідність застосування до даних правовідносин практики Європейського суду з прав людини, оскільки в даному випадку суд застосовує безпосередньо Конституцію України та рішення Конституційного суду України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід відмовити , а отже касаційна скарга є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верхового Суду від 08 серпня 2019 року у справі №811/1285/18 та від14 серпня 2019 року у справі №818/1807/18.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому ч. 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Положенням п. 2 ч. 2 зазначеної статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 5 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року про перегляд судового рішення за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №520/9386/18 за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Судді А.І. Рибачук
І.В. Саприкіна