Іменем України
05 вересня 2019 року
Київ
справа №826/12434/14
адміністративне провадження №К/9901/30253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Кузьменка В.А., Арсірія Р.О., Огурцова О.П. від 24 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сорочко Є.О., Межевича М.В., Земляної Г.В. від 22 лютого 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), в якому просило:
- визнати дії відповідача під час проведення позапланової перевірки позивача протиправними;
- скасувати припис від 01 серпня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
- скасувати постанову від 07 серпня 2014 року № 246/14/7126-35/0708/0212 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 54 810,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що дії відповідача при здійсненні позапланової перевірки є незаконними, а рішення відповідача, прийняті за результатами перевірки, є неправомірними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, порушують права та інтереси позивача, підлягають скасуванню, оскільки відповідачем спірну перевірку проведено за відсутності повноважних представників позивача, позивача не повідомлено про перевірку, представник відповідача під час перевірки не пред'явив посвідчення та направлення на перевірку, що свідчить про її незаконність. Позивач також вказує, що оскаржувані припис та постанова, прийняті відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень та всупереч приписам Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, тому припис від 01 серпня 2014 року та постанова від 07 серпня 2014 року № 246/14/7126-35/0708/0212 про накладення штрафу у розмірі 54810,00 грн є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Касаційну скаргу подано 17 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/12434/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Разом із касаційною скаргою ДАБІ України подано клопотання про забезпечення участі у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ДАБІ України з підстав необхідності проведення перевірки достовірності даних наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень відділення банку поштова/будівельна адреса-проспект Оболонський, 22в» в Оболонському районі м. Києва у присутності керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест-буд» - Селих О.І. , проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил реконструкція нежитлових приміщень, за результатами якої складено акт перевірки від 01 серпня 2014 року.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: на проспекті Оболонський, 22в в Оболонського району м. Києва підрядною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест-буд», на замовлення ПАТ «Перший український міжнародний банк» виконуються будівельні роботи із реконструкції нежитлових приміщень відділення банку на підставі декларації на початок виконання будівельних робіт КВ № 082141900690 від 09 липня 2014 року, зареєстрованої Інспекцією державною архітектурно-будівельною контролю у м. Києві. Замовник будівництва - ПАТ «Перший український міжнародний банк» експлуатує нежитлові приміщення відділення банку по проспекту Оболонський, 22в в Оболонському районі м. Києва без документа, який надає право на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, в установленому законодавством порядку, що є порушенням.
На підставі акта перевірки, 01 серпня 2014 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано припис від 01 серпня 2014 року з вимогою заборонити експлуатацію та усунути виявлені порушення містобудівного законодавства до 01 вересня 2014 року.
За результатами розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем 07 серпня 2014 року прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 246/14/7126-35/0708/0212, якою на позивача за абзацом третім пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у розмірі 54810 грн.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що порушення, виявлені під час перевірки, а саме: експлуатація нежитлового приміщення після реконструкції без введення закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію, було належним чином зафіксовано в акті перевірки та фотоматеріалах, до яких ПАТ «ПУМБ» не висловив жодних зауважень.
Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу ДАБІ України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Пунктом 2 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Підпунктом 3 пункту 11 Порядку № 553 визначено, що посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з положеннями пункту 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний, зокрема, надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.
Пунктом 16 Порядку № 553 передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком (пункт 17 Порядку № 553).
Відповідно до пункту 18 Порядку № 553 керівникові кожного суб'єкта містобудування, щодо якого складений акт перевірки, або його уповноваженій особі надається по одному примірнику такого акта. Один примірник акта перевірки залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
Завірена належним чином копія акта, складеного посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами проведеної на об'єкті будівництва перевірки, щодо невиконання приписів, виданих органом державного архітектурно-будівельного контролю генеральному підряднику (підряднику), стосовно порушень вимог нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівної діяльності, затверджених проектних рішень під час будівництва об'єктів та/або зупинення підготовчих та будівельних робіт надсилається до апарату Держархбудінспекції як органу ліцензування для прийняття відповідного рішення.
Пунктом 19 Порядку № 533 також передбачено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням (пункт 21 Порядку № 533).
Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб'єкта містобудівної діяльності або його представника. При цьому, підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема. необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до акта перевірки від 01 серпня 2014 року підставою проведеної відповідачем позапланової перевірки стала необхідність контролю достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція нежитлових приміщень відділення банку поштова/будівельна адреса: просп. Оболонський, 22в, в Оболонському районі м. Києва».
Метою проведення позапланової перевірки було встановлення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк».
Судами також встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що постановою від 07 серпня 2014 року адресою: проспект Оболонський, 22в в Оболонському районі міста Києва виявлено експлуатацію позивачем нежитлового приміщення відділення банку без документа, який надає право на експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту в установленому законодавством порядку.
Постанова від 07 серпня 2014 року прийнята відповідачем на підставі акта від 01 серпня 2014 року, припису від 01 серпня 2014 року та матеріалів фотофіксації.
В акті від 01 серпня 2014 року відповідачем зазначено, що наявність вищезазначеного правопорушення підтверджується наданими та пред'явленими документами та за результатами перевірки з виїздом, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
Проте в жодному із вищезазначених документів відповідача не зазначено, на підставі яких саме документів відповідач прийшов до висновку про вчинення позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності, та які саме документи досліджувалися відповідачем.
При цьому, дослідивши матеріали фотофіксації, які подані ДАБІ України на підтвердження вчинення позивачем правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що фотографії, які долучено відповідачем до заперечення на адміністративний позов не є належними доказами вчинення позивачем правопорушення з огляду на наступне.
Фотографії нежитлового приміщення не містять зафіксованих дат, в які ці фотографії відзняті, дата міститься не на самій фотографії, а на білій частині аркушу паперу, на якому роздруковані фотографії, та нанесено дату звичайною кульковою ручкою представником відповідача, який проводив перевірку.
Як наслідок, суди дійшли до висновку, що з фотографій не можливо встановити чіткої дати їх здійснення, а також фотографії зовнішнього вигляду нежитлових приміщень позивача не містять відмітки з адресою приміщень, які відзняті, як наслідок, встановити достовірно, що фотографії знято за адресою: проспект Оболонський, 22в в Оболонському районі міста Києва неможливо.
Фотографії внутрішнього вигляду нежитлових приміщень позивача свідчать про проведення в них ремонтних робіт, що спростовує твердження відповідача про часткову експлуатацію позивачем вищезазначених нежитлових приміщень.
Крім цього, судами попередніх інстанцій враховано наказ від 04 липня 2014 року № 283, зі змісту якого встановлено, що робота відділення № 3 ПАТ «ПУМБ» в м. Києві, яке знаходиться за адресою 04205, м. Київ, Оболонський р-н, пр. Оболонський, буд. 22в, на час проведення ремонтних робіт зупинена.
Робота Відділення № 3 ПАТ «ПУМБ» в м. Києві, яке знаходиться за адресою 04205, м. Київ, Оболонський р-н, пр. Оболонський, буд. 22в, поновлена наказом від 04 вересня 2014 року № 367.
На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки відповідачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження порушень, які встановлені актом від 01 серпня 2014 року та приписом від 01 серпня 2014 року, на підставі яких прийнято постанову від 07 серпня 2014 року, а також зважаючи на зібрані судами попередніх інстанцій докази у справі, що спростовують вчинення відповідачем вказаного правопорушення, позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» слід задовольнити.
Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судами першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко