Справа № 826/9018/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
04 вересня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцев Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 року №0007701205.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднанням до органів державної податкової служби за підсумками кварталу, півріччя, трьох кварталів та року у терміни, передбачені для квартальної звітності - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, та сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації. Згідно з АІС «Податковий блок» та ІКП з платежу 21010100 за 2016 рік позивачем не подано до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку за 1 квартал 2016 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 року було замінено Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на її правонаступника Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ДП "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", за результатами якої складено Акт перевірки від 19 травня 2016 року № 4774/26-58-12-05-36716128.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення норм п. 49.18 ст. 49 ПК України несвоєчасно подано розрахунок частини чистого прибутку за І квартал 2016 року, граничний строк подання - 10.05.2016 року, водночас податкова звітність не подана.
23 травня 2016 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0007701205, яким за порушення вимог п. 49.18 ст. 49 на підставі п. 1 ст. 120.1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 грн. за платежем: частина чистого прибутку.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з пунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 цієї статті).
Перелік загальнодержавних податків та зборів, а також місцевих податків встановлено ст.ст. 9 та 10 ПК України відповідно, та частина чистого прибутку, не віднесено у жодній із цих статей.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 (в рішенні - Порядок № 138).
Пунктом 1 Порядку № 138 визначено, що згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
Згідно з пунктом 2 Порядку, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідно до пункту 3 Порядку, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
В свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), стаття 1 якого визначає їх вичерпний перелік, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Водночас, згідно з пунктом 49.19 статті 49 ПК України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Для цілей Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом Кодексу.
Таким чином, державні унітарні підприємства та їх об'єднання визначають частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, згідно із формою розрахунку, яка затверджена Державною податковою службою, та подають її до органу державної податкової служби, на який покладено контроль за справляння цього платежу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.
З аналізу норм чинного законодавства слід зробити висновок, що як Порядок № 138, так і обов'язок подавати до податкового органу відповідні розрахунки, передбачений наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 року №285, не поширюється на державні та комунальні підприємства, які здійснюють сплату частину прибутку до бюджету у розмірах установлених відповідними місцевими радами.
До прийняття Податкового кодексу України, відповідно до чинного тоді Закону України «Про систему оподаткування», відрахування частини прибутку державних і комунальних підприємств включалися до складу податку на прибуток підприємства, їх розмір зазначався в декларації з цього податку як зобов'язання, в адмініструванні цих платежів та контролі за його сплатою брали участь податкові органи.
Після набрання чинності Податковим кодексом України відрахування частини прибутку державних і комунальних підприємств не належать до податків і зборів, їх розмір не визначається в податкових деклараціях, хоча податкові органи надалі контролюють сплату відрахувань частини прибутку відповідно до згаданого Порядку №138 та Постанови Кабміну від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №819/25/18.
Отже, хоча строки сплати частини прибутку, встановлені у п. 2 Порядку №138, відповідають строкам сплати податку на прибуток, а подання держпідприємствами розрахунків частини прибутку здійснюється за формою, визначеною наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 року №285, відповідальність за їх несплату ПК України не передбачена, оскільки частина чистого прибутку не є податком чи збором.
У разі несплати таких платежів не виникає податкова застава на майно, закріплене за підприємством. Щодо їх сум не можуть здійснюватися заходи примусового стягнення боргу, передбачені ПК України.
Враховуючи відсутність таких обов'язкових елементів, як суми грошового зобов'язання та встановленого ПК України строку його сплати, застосування до платника податків штрафу на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподачу розрахунку частини чистого прибутку (доходу) є безпідставним.
Отже колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 04.09.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І.Мєзєнцев