Постанова від 04.09.2019 по справі 620/964/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/964/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача по нарахуванню позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в меншому розмірі ніж передбачено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язання відповідача провести перерахунок, нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з червня 2004 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по нарахуванню ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у меншому розмірі ніж передбачено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" у періоди з червня 2004 року по 01.01.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за періоди з червня 2004 року по 01.01.2008 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що позивач отримує пенсію, обчислену згідно норм чинного законодавства, а отже правових підстав для задоволення позовних вимог позивача немає. Крім того, апелянт зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

01.06.2004 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ЧНВ № 270253.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, про що свідчить посвідчення Серія НОМЕР_1 (а.с.9).

11.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю.

Листом від 05.03.2019 року № 805/03/Т-12 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, посилаючись на те, що пенсія виплачується згідно з чинним законодавством.

Позивач не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачем додано лист ГУ ПФУ в Чернігівській області від 05.03.2019 року № 805/03/Т-12, в якому відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, посилаючись на те, що пенсія виплачується згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячним платежем, а щодо її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись 04 квітня 2019 року до суду з позовними вимогами за період з червня 2004 року, пропустив встановлений законодавством шестимісячний строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини 4 статті 122 КАС України.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на приписи ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у межах спірних правовідносин, оскільки ними врегульовано питання виплати вже нарахованої, але не виплаченої пенсії, а тому вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, з огляду на те, що позивачу за відповідний період пенсія не нараховувалася.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 813/5002/17.

Згідно п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з червня 2004 року по 03 жовтня 2018 року - залишенню без розгляду.

Щодо періоду з 04 жовтня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України № 76 VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесено зміни, зокрема, і до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII. Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2015 року.

Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 13 цього Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 287,70 гривні.

Отже, виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з пунктом 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, яким було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII Прикінцеві положення» Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року з наступними змінами, вказано, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Крім того, у даному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

У рішенні від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 Конституційним Судом України визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Даним рішенням Конституційного суду дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

З системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім того, як відзначив Конституційний Суд України, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011).

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правомірно здійснює виплати позивачу пенсії у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а тому позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Дана позиція суду узгоджується також з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.05.2018 року по справі № 385/1319/15-а (К/9901/14513/18) та від 13.02.2018 року по справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16) (К/9901/74784/18).

Щодо посилань позивача на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набули чинності з 01.01.2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягають застосуванню.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - скасувати.

Позовну заяву в частині визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з червня 2004 року по 03 жовтня 2018 року залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В Чаку

Судді: В.В.Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Попередній документ
84076021
Наступний документ
84076023
Інформація про рішення:
№ рішення: 84076022
№ справи: 620/964/19
Дата рішення: 04.09.2019
Дата публікації: 09.09.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби