П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 500/2922/19
Категорія:3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Запорожана Д.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу інспектора 1-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Іванова Андрія Віталійовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Іванова Андрія Віталійовича та 3-ї особи Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
22.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до інспектора 1-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону Управління ПП в Миколаївській області Іванова А.В., в якому просив суд скасувати постанову серії НК №612823 від 10.04.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ніякого адміністративного правопорушення 10.04.2019р. він не скоював, а спірна постанова інспектора ПП є протиправною, оскільки була прийнята з порушенням норм діючого процесуального законодавства.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2019р. відкрито провадження у цій адміністративній справі та залучено до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №612823 від 10.04.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та стягнення штрафу в розмірі 340 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача 18.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2019 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
10.04.2019 року інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Івановим А.В. прийнято постанову серії НК №612823 від 10.04.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі, відповідно до якого, в цей день, т.б. 10.04.2019 року, о 00:55 в м. Ізмаїл по вул. Кишинівській,120А, керував транспортним засобом - «ВАЗ-21063», д.н. НОМЕР_1 , на лобовому склі якого в зоні дії склоочисників були тріщини та подряпини, чим порушив вимоги п.6.8.5 ДСТУ 3649 та п.п.31.4.7 ПДР України, т.б. чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності та у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Не погоджуюсь з такими діями та постановою інспектора патрульної поліції, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірної постанови відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, ч.2 ст.222 КУпАП наділяє працівників патрульної служби повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі і передбаченими ч.1 ст.126 та ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених ч.ч.1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу
Згідно із приписами ч.ч.1,3,6,9,10 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
А згідно приписів ч.1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Згідно із приписами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.
Як передбачено ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, 10.04.2019 року о 00:55 позивач керував транспортним засобом - «ВАЗ-21063» д.н. НОМЕР_1 , та в районі вул.Кишинівської,120А м. Ізмаїл, його автомобіль було зупинено інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області Івановим А.В.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного в них відеозапису, підставою зупинки вказаного автомобіля позивача інспектором ПП було зазначено п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», хоча фактично - у зв'язку з необхідністю перевірки водія на предмет вживання ним алкогольних напоїв.
Також, з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що інспектор патрульної поліції Іванов А.В. представився водію, повідомив причину зупинки, після чого, впевнившись в тверезості водія ОСОБА_1 , зовні оглянув автомобіль «ВАЗ-21063» д.н. НОМЕР_1 та побачивши на його лобовому склі (в зоні дії склоочисників) тріщини та подряпини, склав відносно позивача постанову НК №612823 за порушення останнім вимог п.6.8.5 ДСТУ 3649 та п.п.31.4.7 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Так, дійсно, частиною 1 ст.121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Як слідує зі змісту положень п.31.1. «Правил дорожнього руху» (затв. Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306), «технічний стан» транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пункт 31.4 ПДР забороняє експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності у цих ТЗ перелічених у цій нормі суттєвих технічних несправностей в гальмовій системі (31.4.1), у рульовому керуванні (31.4.2), зовнішніх світлових приладах (31.4.3), склоочисниках і склообмивачах вітрового скла (31.4.4), колесах та шинах (31.4.5), двигуні (31.4.6) та інших елементах конструкції (31.4.7).
Згідно п.31.4.7 Правил дорожнього руху, на який посилається відповідач в своїй постанові НК №612823 від 10.4.2019р., дана норма ПДР має назву «Інші елементи конструкції» та, в свою чергу, безпосередньо визначає за наявності яких саме технічних несправностей в «інших елементах конструкції» забороняється експлуатація цього ТЗ, а саме: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю. Примітка. На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, одометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. Примітки: 1. Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються умовами безпечного перевезення конкретного небезпечного вантажу. 2. Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і вогнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, визначених підприємством-виробником. У разі коли конструкцією транспортного засобу зазначені місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні розташовуватись у легкодоступних місцях. Тип і кількість вогнегасників повинні відповідати встановленим нормам. Вогнегасники, якими забезпечуються транспортні засоби, повинні бути сертифікованими в Україні відповідно до вимог законодавства; ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови НК №612823 від 10.04.2019 року, відповідачем в ній чітко і конкретно не зазначено який же саме підпункт (а-ї) пункту 31.4.7 ПДР був порушений позивачем.
Окрім того, слід звернути увагу й на те, що пункт 31.4.7 ПДР взагалі не містить підпункту, в якому б вказувалася така технічна несправність, як наявність на лобовому склі автомобіля (в зоні дії склоочисників) тріщин або подряпин.
Також одночасно необхідно вказати і про те, що відповідачем у спірній постанові НК №612823 від 10.04.2019 року, в порушення вимог ст.ст.251,283 КУпАП, не зазначено точний розмір тріщини на лобовому склі автомобіля позивача. Не можливо його встановити ні з наявних в матеріалах справи фотознімку та відеозапису, з якого, в свою чергу, чітко видно що інспектор патрульної поліції взагалі цю тріщину не вимірював, а лише візуально, в темний час доби, дійшов висновку про те, що дана тріщина на лобовому склі суттєво погіршує його прозорість, що, в свою чергу, значно заважає водієві керувати автомобілем. Не надано до судів обох інстанцій представниками відповідача і належних доказів, які б підтверджували суттєвий розмір цієї тріщини та неможливість за її наявності експлуатації цього ТЗ.
Згідно з положеннями КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Отже, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише тільки за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними і беззаперечними доказами.
Крім того, приписами ч.2 ст.77 КАС України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано до суду жодних належних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт порушення позивачем вимог п.п.31.4.7. ПДР та відповідно скоєння ним оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, а тому, відповідно, притягнення останнього до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова дійсно підлягає скасуванню, як протиправна, що, в свою чергу, цілком обґрунтовано підтвердив і суд 1-ї інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу інспектора 1-го взводу 1-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Іванова Андрія Віталійовича - залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 06.09.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: Д.В. Запорожан
Т.М. Танасогло