28 серпня 2019 р.Справа № 1840/2929/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, по справі № 1840/2929/18
за позовом ОСОБА_1
до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (в подальшому замінено на Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумській області) (далі по тексту відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- зобов'язати Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити з 01.10.2017 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2017 до моменту здійснення перерахунку.
- визнати дії Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії яке було подано до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі № 1840/2929/18, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Великописарівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому ОСОБА_1 не має права на перерахунок пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210, у зв'язку з чим Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова правомірно відмовило позивачу здійснити такий перерахунок пенсії.
13.05.2019 року до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №1840/2929/18 від 04.09.2018 року за виключними обставинами (пункт 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України). Заява мотивована тим, що Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
15 травня 2019 року ухвалою Сумського окружного адміністративного суду замінено відповідача Великописарівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області на Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області.
11 липня 2019 року ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 25 квітня 2019 року, а тому немає підстав для скасування рішення суду від 04.09.2018.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 11.07.2019 року про відмову в задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_1 22.07.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить Другий апеляційний адміністративний суд:
- Скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду по справі № 1840/2929/18 від 19 травня 2019 року;
- Прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити Заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Таким чином, виходячи зі змісту норми п.1 ч.5 ст.361 КАС України, за підставами, передбаченими цією нормою, може бути переглянуте лише судове рішення, яке підлягає виконанню.
Однак, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2018, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову, виконанню не підлягало, оскільки не містило в резолютивній частині висновків суду зобов'язального характеру, що слугувало б підставою для звернення її до виконання.
25 квітня 2019 року Конституційного Суду України прийняв рішення від № 1-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII суперечить ст.ст. 21,24 Конституції України.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Резолютивна частина зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначає, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.
Колегія суддів дійшла до висновку, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019 року, як того вимагає ст.91 Закону України Про Конституційний Суд України.
Тобто, словосполучення «дійсної строкової» визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено самим рішенням.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Сумським окружним адміністративним судом рішення від 04.09.2018 року по справі №1840/2929/18 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції про відсутність підстав передбачених п. 1 ч. 5 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року по справі №820/2884/18 у зв'язку з виключними обставинами.
Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 року у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).
Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача в апеляційній скарзі на приписи ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача, станом на час його звернення до суду та розгляду справи, не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже частиною 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, які діяла на момент виникнення спірним правовідносин), передбачено право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами на отримання пенсії по інвалідності у розмірі та порядку передбаченому цим Законом, як це здійснено відповідачем по справі, а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача не було «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Беян проти Румунії» та «Федоренко проти України», через те, що висновки Європейського суду з прав людини стосуються дії державних органів, направлених на перешкоджання отримання та володіння майном, яке належить особі на праві власності. У вказаних обставинах заявники мали право на оспорюване майно відповідно до норм національного законодавства, а дія державних органів призвела до порушення майнових прав заявників.
В даних правовідносинах відсутні обставини для застосування зазначених висновків Європейського суду з прав людини, оскільки державним органом, відповідачем, не було допущено помилку, за якою позивач не набув права на певний розмір пенсії, через те, що останній не мав права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати до моменту визнання Закону № 796-ХІІ неконституційним.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не вирішував питання щодо дій державних органів відповідно до норм національного законодавства після визнання Закону № 796-ХІІ неконституційним, а розглядав питання про можливість перегляду рішення за виключними обставинами.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 328,329, 368,369 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 року по справі № 1840/2929/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 06.09.2019 року