28 серпня 2019 р.Справа № 820/20046/14
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника відповідача Білокінь С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 17.03.2015 року по справі № 820/20046/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРТРАНС"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРОІНТЕРТРАНС" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є- Головне управління ДФС у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Евроінтертранс» за вересень 2014 року від 11.12.2014 року № 2550.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРТРАНС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування наказу задоволено у повному обсязі.
Скасовано наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Евроінтертранс» (податковий номер 39081988) за вересень 2014 року від 11.12.2014 року № 2550.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом першої інстанції вимог ст. 159 КАС України (в редакції чинній на час прийняття спірної постанови) щодо законності та обгрунтованості судового рішення, просив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірний наказ прийнято відповідно до чинного законодавства, оскільки на запит від 28.10.2014 року №1713/10/20-30-15-01-28 підприємством позивача інформації та її документального підтвердження надано не було.
За результатами розгляду апеляційної скарги постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРТРАНС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування наказу відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.04.2019 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2019 року справу прийнято до провадження та призначено до апеляційного розгляду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції, на час прийняття оскаржуваної постанови, було встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка міститься в матеріалах справи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНТЕРТРАНС" зареєстроване в єдиному державному реєстрі в якості юридичної особи 05.02.2014 року та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області як платник податків (а.с.9-10).
На адресу позивача ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області направлено запит №17213/10/20-30-15-01-28 від 28.10.2014р. про подання інформації та її документального підтвердження (а.с.56).
Зазначений запит від 28.10.2014р. №17213/10/20-30-15-01-28 позивачу направлено поштою, але поштове відправлення повернулось відправнику (відповідачу) з підстав закінчення терміну зберігання.
Начальником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Х/о видано наказ № 2550 від 11.12.2014р. про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача (а.с.59) та направлення на перевірку №2763 від 11.12.14р. , які отримано директором ТОВ "Євроінтертранс" (а.с.59-61).
Товариство не допустило службову особу Інспекції до проведення перевірки, про що Товариством був складений лист про недопуск до перевірки від 15.12.20144 № 15-12/Н, а інспекцією - акт про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16.12.2014.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що запит інспекції від 28.10.2014р. №17213/10/20-30-15-01-28 позивач не отримував, такий запит не містить жодних підстав для його надсилання, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для видання спірного наказу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Начальником Інспекції було видано наказ № 2550 від 11.12.2014 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за вересень 2014 року.
Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його прийняття є положення підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало невиконання Товариством вимог письмового запиту контролюючого органу від 28.10.2014 № 17213/10/20-30-15-01-28, оскільки рекомендоване поштове відправлення № 6116607079110 повернулось на адресу Інспекції із зазначенням причини невручення - «за закінченням терміну зберігання».
Товариство не допустило службову особу Інспекції до проведення перевірки, про що Товариством був складений лист про недопуск до перевірки від 15.12.2014 № 15-12/Н, а інспекцією - акт про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 16.12.2014.
Підпунктами 20.1.2, 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно із абзацами четвертим, п'ятим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, обов'язковою передумовою видання наказу про здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Згідно з абзацами 1, 2, пунктом 1 абзацу 3, абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит ( пункт 16 Порядку №1245).
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
При цьому, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.
З запиту №17213/10/20-30-15-01-28 від 28.10.2014р. слідує, що його оформлено на підставі п.п.73.3.1 п.73.3 ст. 73 ПКУ. При цьому, запит не містить конкретних підстав, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, або посилання на відповідні документи, що містять відповідну інформацію.
Відповідач зазначає, що підставою для надіслання запиту позивачу було отримання податкової інформації у вигляді телеграми №21263/7/20-40-20-03-04 ГУ Міндоходів у Харківській області про відпрацювання ризикових платників по операціях за вересень 2014 року (а.с.54).
Проте, зі змісту вказаної телеграми не вбачається встановлення фактів порушення позивачем податкового законодавства.
У той же час посилання на телеграму №21263/7/20-40-20-03-04 ГУ Міндоходів у Харківській області про відпрацювання ризикових платників у запиті від 28.10.2014 року №17213/10/20-30-15-01-28 відсутні.
Будь-яких документів або інформації, які б свідчили про встановлення порушень позивачем податкового законодавства відповідачем у запиті не зазначено.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неналежне оформлення запиту.
Відповідно до п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що запит складено з порушенням вимог діючого законодавства, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, в зв'язку з чим відповідач був позбавлений права приймати спірний наказ.
З приводу обставин справи щодо надіслання та причин невручення позивачу запиту інспекції про надання інформації та її документального підтвердження колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, а положеннями абзацу 1 пункту 45.2 статті 45 цього Кодексу визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно матеріалів справи запит інспекції про надання інформації та її документального підтвердження позивачу було надіслано за адресою: 61145, АДРЕСА_1 . Харків, вул. Клочківська, АДРЕСА_2 . 111А, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.74).
Конверт повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно виписки з ЄДРЮО та ФОП місцезнаходженням позивача є адреса: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111А.
Отже, запит інспекції про надання інформації та її документального підтвердження позивачу було надіслано за адресою, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто за податковою адресою.
Таким чином, неотримання позивачем запиту інспекції не є підставою для скасування наказу, оскільки запит скеровано на податкову адресу позивача та не був врученим адресату із незалежних від відправника обставин, а тому запит вважався врученим.
Проте, враховуючи, що запит складено без додержання вимог діючого законодавства, то у позивача був відсутній обов'язок з надання інформації та її документального підтвердження на такий запит, а у інспекції були відсутні обгрунтовані підстави на видання спірного наказу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Евроінтертранс» за вересень 2014 року від 11.12.2014 року № 2550 винесено за відсутності обгрунтованих підстав, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2015 року по справі № 820/20046/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 06.09.2019 року