04 вересня 2019 р.Справа № 520/5093/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Рєзнікової С.С. ,
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Дзюби К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 (повний текст складено 11.06.2019, головуючий суддя І інстанції Тітов О.М., м.Харків) по справі № 520/5093/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019, здійснити виплату ОСОБА_2 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019, однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст.3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 :
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не виплаті пенсії ОСОБА_2 без обмеження максимальним розміром з 01.01.2018 з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019р.;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019, здійснити виплату ОСОБА_2 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати в цій частині рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Від відповідача апеляційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 не надходила.
Разом з тим, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Як свідчать матеріали справи, позивач проходив військову службу на посаді начальника кафедри Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківській політехнічний інститут” (далі - Військовий інститут танкових військ НТУ “ХПІ”.)
Під час військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань, індексації.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 16.05.2017 № 327 позивач був звільнений з військової служби у Збройних Силах України та виключений зі списків особового складу 19.05.2017.
ГУ ПФУ у Харківській області з 20.05.2017 призначило позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” розмір якої визначений без урахування щомісячної додаткової грошової винагороді, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації які позивач отримував під час проходження військової служби, з яких було утримано та сплачено єдиний соціальний внесок.
Зазначену бездіяльність позивач оскаржив до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2040/7849/18 зобов'язано головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_2 пенсію у розмірі якій обчислений з грошового забезпечення 18011,03 грн. та з урахуванням доплат та підвищень інваліду війни 3 групи при виконанні обов'язків військової служби з 01 січня 2018 року, здійснити виплату ОСОБА_2 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року.
Ухвалою колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ГУПФУ в Харківській області повернуто заявнику.
Таким чином в силу ст. 255 КАСУ рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 2040/7849/18 набрало законної сили 12 лютого 2019 року.
На виконання зазначеного рішення суду ГУПФУ в Харківській області здійснило перерахунок розміру пенсії позивачу з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018, з 01.01.2019.
Відповідно до зазначених перерахунків підсумок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2018 складає 16245,25 грн., з 01.12.2018 16258,75 грн.
Проте, ГУПФУ в Харківській області з 01.01.2018 виплачує позивачу пенсію в розмірі 13730 грн., з 01.07.2018 виплачує 14040 грн., з 01.12.2018 виплачує 14350 грн., з 01.01.2019 виплачує 14660 грн., тобто обмежило розмір пенсії максимальним розміром починаючи з 01.01.2018.
Не погоджуючись із вказаними діями Управління, посилаючись на їх незаконність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
В той же час, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Крім того, судом не виявлено підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.382 КАС України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи подання апеляційної скарги позивачем на рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні адміністративного позову, оскаржуване рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в оскаржуємій позивачем частині.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Закон №2262-XII (у редакції, чинній станом на 01.01.2018) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно із частиною другою статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
Колегія суддів звертає увагу, що в межах спірних правовідносин встановлено несвоєчасну виплату позивачу частини пенсії не з вини пенсіонера, а саме у зв'язку із обмеженням органами Пенсійного фонду України максимального розміру пенсії позивача з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019.
Разом з тим, матеріали справи не мають будь-яких доказів щодо виконання рішення суду в цій справі, а тому на думку колегії суддів доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для поновлення порушеного права шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019, однією сумою є не обгрунтованими
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що затримка перерахування відповідних сум може в майбутньому впливати на наявність чи відсутність підстав для отримання відповідних сум компенсації втрати доходів позивача у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною нормою КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, встановлення вказаного заходу судового контролю є доцільним виключно у випадку, коли наявні достатні та об'єктивні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень буде ухилятись від виконання судового рішення.
В даному випадку, необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач обґрунтовує виключно власними припущеннями, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідачів від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України .
З урахуванням зазначеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині не задоволення прохання позивача щодо встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 , а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 по справі № 520/5093/19 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 по справі № 520/5093/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 06 вересня 2019 року.
.
Головуючий суддя О.П. Лях
Судді О.М. Мінаєва С.С. Рєзнікова