05 вересня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 755/2889/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11275/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.,
при секретарі судового засідання - Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, постановлену під головуванням судді Арапіної Н.Є., по справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною заявою, в якій зазначила, що її донька ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 , шлюб було розірвано у 2006 році. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на дівоче ОСОБА_4 . Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16 вересня 2005 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини усіх видав його доходу, починаючи з 19 серпня 2005 року і до повноліття дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її донька ОСОБА_3 померла.
11 вересня 2018 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва у справі №755/4714/18-ц було позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 щодо неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_5 Передано Органу опіки та піклування Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації неповнолітню дитину ОСОБА_5 для подальшого влаштування. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , на користь Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 березня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 листопада 2018 року №673 ОСОБА_2 призначено піклувальником над онукою ОСОБА_5 .
Враховуючи вказане просила замінити стягувача ОСОБА_4 на правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні (виконавчий лист від 16 вересня 2005 року №2-3110/1-2005)у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (а.с. 21-42).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено повністю. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі №2-3110/1-2005 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, а саме стягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_2 (а.с. 68-70).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 01 липня 2019 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви (а.с. 73-76).
В апеляційній скарзі зазначив, що суд не звернув уваги на те, що 22 березня 2018 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №2-3110/1-2005 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2005 року у зв'язку зі смертю стягувача. Крім того, суд не перевірив наявність у заявника підстав для заміни сторони виконавчого провадження, яке вже не закінчено. Звертав увагу на те, що існує два рішення щодо стягнення з нього аліментів на доньку ОСОБА_5 в загальному розмірі ѕ частини доходу, що не відповідає чинному законодавству.
28 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувала, що вона є піклувальником дитини ОСОБА_5 , на утримання якої стягуються аліменти, а посилання апелянта на відсутність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження через закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі смертю стягувача не ґрунтуються на законі (а.с. 102-104).
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Корзніков С.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заявник ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги та просила залишити скаргу без задоволення.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, проте, були сповіщені належним чином, про що у справі наявні докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 підтвердив його представник - адвокат Корзніков С.В. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Крім того, ОСОБА_1 був сповіщений телефонограмою, що забезпечує фіксацію такого повідомлення (а.с. 94-99).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив того, що заявник ОСОБА_2 є піклувальником дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої стягуються аліменти.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис №1153 (а.с. 28).
16 вересня 2005 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини усіх видав його доходу, починаючи з 19 серпня 2005 року і до повноліття дитини (а.с. 11).
09 листопада 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №1208, після розірвання шлюбу матері дитини присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а.с. 27).
23 листопада 2006 року ухвалою суду заяву ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено повністю (а.с. 19).
Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29).
22 березня 2018 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2005 року по справі № 2-3110/1-2005 у зв'язку зі смертю стягувача (а.с. 42).
Відповідно до ст. 65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Частинами 1 та 3 ст. 69 ЦК України визначено, що піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
22 листопада 2018 року розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №673 ОСОБА_2 призначено піклувальником над онукою ОСОБА_5 (а.с. 35).
Так, у лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3110/1-2015, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 29 листопада 2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За змістом ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Положення частини 5 статті 442 ЦПК України допускають можливість заміни стягувача або боржника за набравшим законної сили рішенням суду до відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п. 13 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02 квітня 2012 року №512/5 правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Як встановлено судом, заявника ОСОБА_2 розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №673 призначено піклувальником над онукою ОСОБА_5 , на утримання якої стягнено аліменти з ОСОБА_1 за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2005 року.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Тому, колегія суддів відхилила доводи апелянта з посиланням на постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2005 року по справі № 2-3110/1-2005 у зв'язку зі смертю стягувача (а.с. 42).
Враховуючи, що заявник є піклувальником неповнолітньої дитини, та не може в інший спосіб, крім звернення до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, захистити в подальшому права та інтереси дитини щодо подальшого виконання рішення суду про стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви.
Посилання апелянта на ухвалення іншого судового рішення про стягнення аліментів у 2018 році перебуває поза межами предмету доказування у цій справі. При цьому, колегія суддів враховує, що у цьому провадженні вирішується питання про заміну стягувача за рішенням Дніпровського районного суду міста Києва 16 вересня 2005 року, тобто первісним рішенням, яким вирішено питання стягнення аліментів на користь дитини до досягнення нею повноліття - 21 квітня 2022 року, аапелянт не позбавлений права оскаржувати рішення суду від 11 вересня 2018 року.
Доводи апелянта про наявність у нього на утриманні інших осіб, а відтак і необхідність зменшення розміру сплачуваних аліментів не є предметом розгляду у цій справі, тому колегія суддів їх відхилила.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
Д.Р. Гаращенко