5 вересня 2019 року місто Київ
справа № 357/13065/18
апеляційне провадження № 22-ц/824/9595/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Кошель Б.І. від 24 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 13/50 частини будинку АДРЕСА_1 , а 37/50 частини вказаного будинку належить відповідачу.
За тією ж адресою у спільному користуванні сторін перебуває земельна ділянка площею 0,0014 га.
Позивач зазначала, що ОСОБА_1 самовільно встановила металеві ворота на спільній земельній ділянці, що перешкоджає їй доступ до бокової частини будинку, зокрема, де знаходиться газова труба, а також встановила на ній металевий каркас для винограду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати ворота та металевий каркас, що закріплений на боковій стіні добудови.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування власністю та спільною частиною земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати ворота, звільнивши прохід до зовнішньої стіни добудови площею 14,0 кв. м., що належить ОСОБА_2 , яка примикає до частини будинку ОСОБА_1 , та надати вільний доступ до спільної частини земельної ділянки площею 0,0014 га; демонтувати металевий каркас, який закріплений на стіні добудови площею 14,0 кв. м., що належить ОСОБА_2 і яка примикає до частини будинку ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у
задоволенні позову. Скаржник зазначає, що металевий каркас та ворота були встановлені ще до набуття позивачем права власності на частину будинку і жодних перешкод у користуванні її власністю відповідачем не здійснюється; подані ОСОБА_2 докази не підтверджують її вимог.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що будинок АДРЕСА_1 складається з двох частин і належить сторонам: ОСОБА_2 - 13/50 частин, ОСОБА_1 - 37/50 частин.
За цією ж адресою у спільному користуванні сторін перебуває земельна ділянка площею 0,0014 га.
Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується, що нею було встановлено металевий каркас під виноград, який закріплено на стіні добудови (веранди) позивача, площею 14,04 кв.м., а також металеві ворота, що перекривають доступ до стіни веранди та знаходяться впритул до газового стовпчика, що примикає до частини будинку відповідачки.
9 червня 2016 року працівниками Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" видано попередження № 358, яким зобов'язано ОСОБА_2 , для запобігання аварійних ситуацій в системах газопостачання та недопущення нещасних випадків, терміново усунути виявлені порушення, а саме: пофарбувати ввідний газопровід.
26 червня 2018 року працівниками Білоцерківської філії по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" видано попередження про виявлені ОСОБА_2 порушення, а саме: захаращення ввідного газопостачання, забудова на ввідному газопостачанні, пофарбування. Зобов'язано надати доступ обслуговуючому персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що її право користування спільною земельною ділянкою та прибудовою порушено і підлягає судовому захисту.
Таки висновок суду є правильним.
Відповідно до частини 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статі 316 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статі 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За приписами частини першої статі 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною 2 статі 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист права на земельну ділянку може здійснюватися, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганням вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б)" частини 3 статі 152 Земельного кодексу України).
На підставі зібраних в матеріалах справи доказах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлені відповідачем ворота та металевий каркас на стіні веранди позивача порушують її право користування земельною ділянкою, що виділена для спільного користування, та унеможливлює обслуговування частини стіни прибудови, на якій знаходиться газопровід.
Доводи апеляційної скарги про те, що металевий каркас та ворота були встановлені ще до набуття позивачем права власності на частину будинку і жодних перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою не здійснюється є безпідставними, оскільки час виникнення у ОСОБА_2 права власності на прибудову та права користування спільною земельною ділянкою не має правового значення у даному випадку.
Посилання у апеляційній скарзі на недоведеність ОСОБА_2 позовних вимог є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 5 вересня 2019 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: А.М. Андрієнко
О.В. Шахова