5 вересня 2019 року місто Київ
справа № 755/17425/18
апеляційне провадження № 22-ц/824/11269/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Катющенко В.П. від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІПЛ ЕС ЮКРЕЙН" про визнання припиненими трудових відносин та звільнення,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2 грудня 2016 року він перебуває на посаді директора у ТОВ "ТРІПЛ ЕС ЮКРЕЙН". Учасником (засновником) товариства є ОСОБА_2 (громадянин Ліванської Республіки).
Позивач вирішив розірвати трудові відносини з товариством, у зв'язку із чим він написав заяву про звільнення та направив відповідачу. Також ним було ініційовано скликання позачергових зборів, але через неявку засновника (учасника) товариства, загальні збори не відбулись.
Посилаючись на те, що на момент подання заяви до суду позивач не звільнений, просив суд визнати трудові відносини з відповідачем припиненими з 15 червня 2018 року у зв'язку з його звільненням за власним бажанням на підставі статі 38 КЗпП України.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано невідповідністю законодавчим приписам обраного позивачем способу захисту його права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що судом не враховано ту обставину, що відсутність рішення загальних зборів учасників товариства щодо відкликання виконавчого органу товариства (звільнення директора за власним бажанням) унеможливлює юридичне оформлення припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем.
Також скаржник вказує на порушення судом строків розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не находив.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що наказом № 1/К від 2 грудня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ "ТРІПЛ ЕС ЮКРЕЙН".
27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до власника компанії ТОВ "ТРІПЛ ЕС ЮКРЕЙН" ОСОБА_2 із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі статі 38 КЗпП України.
24 травня 2018 року позивач направив на адресу відповідача та ОСОБА_2 повідомлення про скликання (проведення) загальних зборів учасників, до порядку денного якого ініційовано включити питання про розгляд його заяви про звільнення з посади директора за власним бажанням.
Загальні збори проведені не були, питання щодо звільнення ОСОБА_1 не вирішено.
За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України.
Особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним статтею 16 ЦК України.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника визначено однією з підстав припинення трудового договору (пункт 4 частини 1 статті 36 КЗпП України).
Так, відповідно до приписів статі 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Згідно із положеннями частини 4 статі 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" директор є одноосібним виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю.
Із установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 одночасно має статус виконавчого органу ТОВ "ТРІПЛ ЕС ЮКРЕЙН", а також перебуває з товариством у трудових відносинах та є його найманим працівником.
Звертаючись до суду з позовом про припинення трудових відносин з відповідачем, ОСОБА_1 , водночас, не надав доказів здійснення ним дій, як директора товариства, щодо свого звільнення як найманого працівника-керівника підприємства.
Враховуючи наведене та виходячи з того, що звільнення позивача з посади керівника товариством не вирішено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви ОСОБА_1 , яким суд першої інстанції надав належну оцінку, вона є достатньо аргументованою, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Посилання у апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права (порушення строків розгляду справи в порядку письмового провадження) не є тією підставою з якою процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування правильного по своїй суті судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 5 вересня 2019 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: А.М. Андрієнко
О.В. Шахова