Справа № 753/1602/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2537/2019 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
04 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із вищою освітою, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.125 КК України,-
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 14 вересня 2019 року включно. Залишено без змін обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 288 150 гривень.
Таке рішення, суд мотивував тим, що існують ризики, перешкоджати встановленню істини під час судового провадження, зокрема, незаконно впливати на свідків, які на даний час судом не допитані. Крім того, обвинувачений може переховуватись від суду, про що відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчать такі обставини як: тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих йому злочинів.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить повторно дослідити докази, надані до Дарницького районного суду міста Києва стороною обвинувачення 17.07.2019 під час розгляду її клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на підтвердження наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. За наслідками апеляційного розгляду апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17.07.2019, згідно з якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на два місяці, тобто до 14.09.2019, - задовольнити; скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17.07.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, - домашній арешт за місцем проживання, з покладанням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що судовий розгляд за клопотанням прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , був неповним, без дослідження обставин, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а висновки суду про необхідність задоволення вказаного клопотання не відповідали фактичним обставинам кримінального провадження, які досліджено в судовому засіданні. Сама ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 17.07.2019, є необґрунтованою, незаконною, невмотивованою та такою, що постановлена всупереч вимогам як Конституції України і Кримінального процесуального кодексу України, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вона базується лише на припущеннях щодо можливої наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків в розумінні ч.1 ст.177 КПК України і, фактично, не обґрунтовується жодним доказом сторони обвинувачення.
У мотивувальній частині ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 17.07.2019 констатується, зокрема про наявність таких ризиків в розумінні ч.1 ст.177 КПК України, як можливість обвинуваченого ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків, яких судом не допитано, та можливість вказаної особи переховуватися від суду, зважаючи на тяжкість інкримінованого їй кримінальних правопорушень.
На переконання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначений висновок суду суперечить низці міжнародно-правових норм, норм КПК України, не вмотивований і не підтверджений доказами, які надано в судове засідання стороною обвинувачення, та є надуманим.
Фактично, усне клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва ОСОБА_9 містило лише бездоказове припущення можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 зазначених дій.
Прокурор, в судовому засіданні не надав доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 рідних, близьких осіб, знайомих за межами України, на тимчасово окупованих Російською Федерацією та проросійськими терористичними організаціями територіях АР Крим, Луганської і Донецької областей, транспортних засобів, рахунків в банківських установах України, інших держав, значних сум коштів, закордонного паспорту, відкритої візи в одну із іноземних держав, квитка на авіарейс, потяг, нерухомості за межами України, встановлених і задокументованих фактів погроз на адресу свідків у відповідному кримінальному провадженні, негативних характеризуючи даних на обвинувачення ОСОБА_7 тощо.
Крім того, на думку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_7 , при постановлені ухвали від 17.07.2019, суд, всупереч вимогам ст.178 КПК України фактично не врахував вік підозрюваного, відсутність у нього судимостей, не перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра, позитивні характеризуючи дані, міцність соціальних зв'язків - наявність постійного місця проживання, сім'ї, утримання малолітньої дитини.
Також, захисник зазначає, що інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_7 кримінальні правопорушення взагалі не викликали жодного резонансу в суспільстві та не є актуальними.
ОСОБА_7 інкримінується лише два епізоди злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичного засобу, пов'язані з його збутом, один епізод злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичного засобу, пов'язаний з його зберіганням без мети збуту, та один епізод злочинної діяльності щодо умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень.
На ці обставини сторона захисту акцентувала увагу суду, проте вказані її доводи залишилися без належної правової оцінки та безпідставно і безмотиваційно не були враховані при постановленні судом ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
В свою чергу, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17.07.2019 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою призначити ОСОБА_7 більш м'яких запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що оцінюючи матеріали даного кримінального провадження, його складність та строки проведення, можна дійти висновку, приймаючи до уваги критерії, передбачені ч.3 ст.28 КПК України, що всі необхідні процесуальні рішення та дії органів досудового розслідування об'єктивно міг та мав можливість провести, а з боку обвинуваченого ніяких дій, що свідчили б про перешкоджання встановленню всіх об'єктивних обставин справи не зафіксовано. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 добросовісно виконує покладені на нього процесуальні обов'язки та зацікавлений в як найскорішому встановленню істини.
Обвинувачений ОСОБА_7 звертає увагу суду на те, що він знаходиться під вартою з 18.09.2017, тобто майже 2 роки. Таке тривале ув'язнення, без вироку суду, аж ніяк не можна вважати виправданим та розумним.
Також, апелянт зазначає, що він не здатен чинити тиск на свідків, перебуваючи не під вартою, так як а ні мотивів, а ні можливості, а ні бажання у останнього впливати на свідків не має, оскільки він являється найбільш зацікавленою особою для скорішого розгляду справи та встановлення істини.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні копії матеріалів (ч.3 ст.184 КПК України), якими б обґрунтовувалися доводи застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою і на більш м'який, але не менше дієвий запобіжний захід стороною обвинувачення та судом не розглядалися з самого початку. Підстави обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою носили максимально загальний характер, не наведено жодного факту, який свідчив би про реальне існування ризику, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити злочинну діяльність, чинити вплив на свідків.
Натомість, в матеріалах справи можна знайти інформацію, викладену стороною обвинувачення про те, що ОСОБА_7 не працює, не має постійного джерела доходу, а тому існують ризики продовження злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Дане твердження не відповідає дійсності та являється лише абстрактною причиною для тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки підкріплене фактичними доказами. Обвинувачений зазначає, що до його затримання, він працював кур'єром в «Євроаудит», від яких наявна характеристика. До цього, останній працював на виробництві пластикової тари, працював майстром по збору меблів, тобто мав достатній заробіток, щоб забезпечити себе та сім'ю. Також, обвинувачений звертає увагу суду на те, що він має дружину та малолітню дитину.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги і апеляційної скарги обвинуваченого, та просив їх задовольнити
пояснення обвинуваченого, який також підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги і апеляційної скарги захисника, та просив їх задовольнити
пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів справи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Одночасно колегія суддів приходить до переконання про те, що вирішення питання про можливість подальшого перебування особи під вартою передбачає необхідність врахування також необхідності забезпечення дотримання прав обвинуваченого, у тому числі і тих, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів, висновки суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , не відповідають обставинам, які мають значення для прийняття правильного та обґрунтованого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не повно та не об'єктивно досліджені обставини, що враховуються при продовженні запобіжного заходу, належним чином не обґрунтовано чому більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_7 запобігти ризикам, на наявність яких вказує прокурор.
На думку суду апеляційної інстанції в матеріалах провадження наявні підстави для задоволення апеляційних скарг захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, враховуючи сукупність обставин, які мають значення для прийняття правильного рішення.
Згідно з положеннями ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має позитивні характеризуючи дані, міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, сім'ю, на його утриманні перебуває малолітня дитина.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Наведене у своїй сукупності указує на необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу. Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 та попередити існуючі ризики в змозі запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого. Із метою попередження можливості переховування обвинуваченого від суду, а також із метою забезпечення установлення істини у справі колегія суддів вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов'язки у виді утримання від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, носіння електронного засобу контролю. Апеляційні скарги захисника та обвинуваченого колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, які підлягають до задоволення.
При цьому, на думку апеляційного суду, з урахуванням особи ОСОБА_7 , тяжкості кримінального правопорушення в скоєнні якого він підозрюється, обставини кримінального правопорушення, наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 202, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому цілодобово залишати вищевказане місце проживання.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки:
- утримуватись від позапроцесуального спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Негайно зобов'язати Дарницький ВП ГУ НП у місті Києві доставити обвинуваченого ОСОБА_7 із ДУ «Київський слідчий ізолятор» до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , звільнивши його з-під варти.
Строк дії ухвали 60 (шістдесят) діб до 02.11.2019 включно.
Копію ухвали для виконання направити до Дарницького ВП ГУ НП у місті Києві.
Судді ____________________ ___________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_10