справа № 355/222/19 головуючий у суді І інстанції - Коваленко К.В.
провадження № 22-ц/824/11058/19 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
04 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2019 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40 972 грн. 06 коп. за кредитним договором б/н від 19 квітня 2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач надав свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 1 899 грн. 08 коп. за кредитним договором № б/н від 19 квітня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойки через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позов у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що підписана відповідачем заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України та за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов'язання виконувати його належним чином. Позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та на пункт 1.1.3.2.9. Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою. Відповідач не надав банку повідомлення про незгоду зі збільшеною відсотковою ставкою, таким чином погодився з такими умовами. Після підвищення відсоткової ставки відповідач продовжував здійснювати часткове погашення заборгованості за кредитним договором, що також свідчить про визнання відповідачем нової відсоткової ставки. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 19 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.13).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 19 квітня 2011 року станом на 17 січня 2019 року становить 40 972 грн. 06 коп., яка складається із наступного: 1 899 грн. 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 21 166 грн. 87 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 15 478 грн. 87 коп. - заборгованість по пені; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 927 грн. 24 коп. - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 24 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Суд першої інстанції відмовив АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, пені та штрафів через відсутність доказів, які б підтвердили, що саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг був ознайомлений позичальник, підписуючи анкету-заяву.
Такі висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Заявляючи вимогу про стягнення відсотків, пені та штрафів у зазначеному розмірі, АТ КБ «Приватбанк» не взяв до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують те, що позичальник погодився їх сплачувати саме у такому розмірі за користування кредитом.
Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що підписана відповідачем заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та на пункт 1.1.3.2.9. Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.
Однак, підпис відповідача на заяві-анкеті про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку не свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився на нарахування відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафів саме на тих умовах, про які зазначає позивач.
АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що відповідач не надав банку повідомлення про незгоду зі збільшеною відсотковою ставкою та після підвищення відсоткової ставки продовжував здійснювати часткове погашення заборгованості.
Разом з тим, внесення коштів позичальником в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не свідчить про те, що ці кошти були спрямовані на сплату відсотків за кредитним договором. Відсутність повідомлення від відповідача про незгоду зі змінами процентної ставки не означає, що клієнт прийняв умови позивача.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц не можуть бути прийняті до уваги, оскільки 03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, у якій, зокрема, зазначено, що банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ті Умовами та Правилами надання банківських послуг, на які він посилається, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків, пені та штрафів відповідають фактичним обставинам справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.