справа № 752/864/19 головуючий у суді І інстанції Шкірай М.І.
провадження № 22-ц/824/11118/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
04 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,-
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та просив скасувати судовий наказ від 28 листопада 2018 року у справі № 752/24591/18 і відмовити у його видачі.
Заява обґрунтована тим, що 28 листопада 2018 Голосіївським районним судом міста Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття. При видачі судового наказу суду не були відомі факти, за якими суд прийняв би інше рішення. ОСОБА_2 вважає, що підстав для стягнення з нього аліментів немає, оскільки він в цілому приймає активну участь у щоденному утриманні дитини, у його вихованні, духовному та фізичному розвитку, медичному забезпеченні.Розмір аліментів, стягнутий за судовим наказом, більший ніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, що не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України. Заявник є інвалідом 2 групи та звільнений від сплати судового збору, а тому судовим наказом неправомірно стягнуто з нього судовий збір. ОСОБА_1 необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення аліментів, оскільки між сторонами є цивільно-правовий спір та вказані вимоги мають бути розглянуті у позовному провадженні.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 752/24591/18 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. Скасовано за нововиявленими обставинами судовий наказ Голосіївського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 752/24591/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття. Відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини. Роз'яснено ОСОБА_1 її право на подачу позову про стягнення аліментів на утримання дітей в порядку позовного провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що в ухвалі суду першої інстанції відсутні вказівки на конкретні обставини, які суд вважав нововиявленими і істотними для справи обставинами, що свідчить про незаконність підстав постановлення такої ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не дотримався порядку, встановленого главою 3 розділу V ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що судовий наказ не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, оскільки розмір аліментів визначений наказом значно більший, ніж визначений законом, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, а тому він звільнений від сплати судового збору. Між сторонами наявний цивільно-правовий спір, який вже вирішений Голосіївським районним судом міста Києва, який 18 січня 2019 року видав судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на сина, який перебуває на його утриманні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви щодо скасування судового наказу за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що із поданої ОСОБА_1 заяви не вбачається виникнення у останньої права грошової вимоги, а саме: права на стягнення аліментів, з огляду на відсутність у заяві беззаперечних доказів перебування дитини саме на утриманні ОСОБА_1 Беззаперечні докази самостійного утримання дитини заявником суду не надано. За наявності між батьками спору щодо права на отримання аліментів, останній має бути розглянутий судом у позовному провадженні.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повнолітнього віку. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 176 грн. 20 коп. (а.с.17).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК Українисудовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК Українисуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, ОСОБА_1 вказувала, що малолітня дитина знаходиться на її утриманні.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового наказу, ОСОБА_2 як на нововиявлені обставини посилався на те, що він як батько здійснює витрати на утримання сина, який проживає з ним. Суд не досліджував цих доказів і його думку до уваги не взяв.
У силу вимог ст. 171 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів може бути переглянуто лише за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Отже, чинним законодавством передбачено лише такий спосіб захисту для боржника та лише такий спосіб перегляду виданого наказу.
У будь-якому разі справи чи окремі процесуальні питання, які розглядаються в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) або без виклику сторін, мають своє обмеження щодо реалізації права бути вислуханим, від чого залежить забезпечення права бути почутим (Сase of Fomin v. Moldova, п. 22-34).
Ефективність розгляду справи досягається тоді, коли сторони мають право надати суду ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом, що знаходить своє відображення у судовому рішенні, яке й буде свідчити про справедливість здійсненої судової процедури. Право бути вислуханим, як відзначив Європейський Суд у рішенні у справі Fomin v. Moldova у п. 31, не тільки включає можливість робити подання суду, але й обумовлює наявність обов'язку суду відобразити у рішенні причини, тобто, вказати, чому відповідні аргументи були прийняті або відхилені. Ці положення означають, що процесуальною формою забезпечення права бути вислуханим є мотивувальна частина рішення, яка, як зазначають дослідники, свідчить, що сторони почуті.
Обмеження права бути вислуханим збалансоване законодавством можливістю перегляду відповідного рішення судом, який це рішення ухвалив, що значно спрощує порядок перегляду правового питання. Це стосується і можливості скасування судового наказу (ст. 170 ЦПК України).
Враховуючи, що судовий наказ про стягнення аліментів був виданий у відсутність відповідача, без врахування його позиції та аргументів, без надання можливості подати суду докази на підтвердження своїх заперечень, апеляційний суд приходить до висновку, що під час перегляду зазначеного наказу за нововиявленими обставинами, з метою дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права бути вислуханим судом, мають бути враховані усі доводи і аргументи відповідача, навіть якщо вони за своєю суттю не є нововиявленими, однак, мають суттєве значення для справи, оскільки відповідач позбавлений права оскаржити вказаний наказ у будь-який інший спосіб.
Згідно з вимогами ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 вказує на те, що він приймає активну участь у щоденному утриманні дитини, у його вихованні, духовному та фізичному розвитку, медичному забезпеченні.
На підтвердження вказаних обставин, ОСОБА_2 надав суду розписку від 16 листопада 2018 року про надання ним та отримання заявником коштів на утримання дитини в сумі 8 000 грн., витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого дитина ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що один з батьків має право звернутись до суду з вимогами про стягнення аліментів, за таких умов:
- другий з батьків не виконує свого обов'язку, визначеного ст. 180 СК України в частині утримання дитини;
- зазначений обов'язок повністю виконує той з батьків, хто звертається за аліментами, тобто, дитина перебуває на утримані позивача чи заявника;
- дитина, про утримання якої йдеться проживає з матір'ю чи батьком, який звертається до суду з такими вимогами.
Звернувшись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх вимог, а саме додатки до поданої заяви не містять доказів ні про перебування дитини на утриманні матері, ні про проживання дитини з матір'ю. Також голослівними були твердження заявника про те, що боржник жодним чином не приймає участі в матеріальному забезпеченні спільної дитини.
Зазначене суд першої інстанції проігнорував та без будь-яких визначених законом підстав видав судовий наказ про стягнення аліментів з боржника.
При цьому, суд в порушення вимог Закону України «Про судовий збір» протиправно стягнув судовий збір з боржника, який є інвалідом другої групи, а, відтак, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону звільнений від сплати судового збору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що на його користь було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина. Вказаний судовий наказ було видано Голосіївським районним судом міста Києва 18 січня 2019 року та його текст міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79336405).
Отже, на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції існує два протилежних за змістом судових накази, а саме про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 на утримання однієї дитини - ОСОБА_3 .
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав до скасування оскаржуваного судового наказу за нововиявленими обставинами, оскільки матеріали справи не містять фактичних даних ні про місце проживання дитини разом з одним з батьків ні про перебування дитини на утриманні когось з них. Судовим наказом у іншій справі встановлено право відповідача ОСОБА_2 на отримання аліментів на утримання сина з позивача ОСОБА_1 , що фактично спростовує право останньої на отримання аліментів. А, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між батьками існує спір щодо права на отримання аліментів який може бути розглянутий у порядку позовного провадження з доказуванням кожною стороною обставин, на які вона посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності в ухвалі вказівок на конкретні обставини, які суд вважав нововиявленими і істотними для справи обставинами, та недотримання судом порядку, встановленого главою 3 розділу V ЦПК України апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони в даному випадку, з урахування практики Європейського суду з прав людини, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції дотримано норми процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.