Справа № 756/2885/16-ц Головуючий у суді І інстанції Тітов М.Ю.
Провадження № 22-ц/824/10231/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
4 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів : Кулікової С.В., Писаної Т.О.,
за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2016 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 на його балансі. Квартира № 114, яка розташована на 24 поверсі зазначеного будинку , площею 109,8 кв. м, належить на праві приватної власності ОСОБА_2
29 січня 2016 року комісією було встановлено, що на покрівлі 24 поверху ведеться будівництво, яке не передбачено проектом забудови вказаного будинку, у зв'язку з чим ОСОБА_2 отримала припис з вимогою надати дозвільно-проектну документацію на проведення будівельних робіт або демонтувати самовільно надбудовані стіни на покрівлі і привести квартиру в попередній стан.
3 лютого 2016 року проведено повторне комісійне обстеження покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 та виявлено, що роботи по будівництву призупинені, але стіни, які надбудовані на покрівлі, не демонтовано. Грунт на покрівлі вивезено, а також демонтовано двері на сходових клітинах між 23 та 24 поверхами.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 станом на 25 лютого 2016 року не виконала умови припису, проектно-дозвільних документів на здійснення надбудови на покрівлі житлового будинку не надала, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» просило суд зобов'язати її привести в попередній стан покрівлю в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати за власний рахунок самовільно надбудовані стіни.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 привести у попередній стан покрівлю в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати за власний рахунок самовільно надбудовані стіни на покрівлі цього житлового будинку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 порушено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Правила користування приміщеннями житлових будинків та Правила благоустрою м. Києва.
У червні 2019 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь у справі, однак на його думку суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, через представника - адвоката Горпинченко Л.В., звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування цим судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі, проте ухваленим рішенням суду порушується його право власностіяк співвласника квартири АДРЕСА_1 , яке він набув на підставі договору дарування частки квартири (1/10), укладеним 23 січня 2019 року з відповідачем ОСОБА_2 Внаслідок повного виконання будівельних робіт з реконструкції, введення об'єкту в експлуатацію, набуття відповідачем та іншими співвласниками права власності на цілісний об'єкт нерухомого майна - квартиру, її стіни (щодо яких вимагається демонтаж), як окремі об'єкти (будівельні матеріали), втратили ознаки окремого об'єкту. Отже, демонтаж окремо стін, як це випливає з оскаржуваного судового рішення, вже як конструктивних невід'ємних елементів цілісного об'єкту нерухомості, що пов'язані з іншими частинами нерухомого майна - квартири № 114 , порушує право власності ОСОБА_1 та призведе до спричинення йому несприятливих наслідків.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 рокудо закінчення апеляційного провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Коваленко О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
На обґрунтування відзиву зазначено, що рішення суду першої інстанції жодним чином не стосується і не могло стосуватись прав чи законних інтересів скаржника, тому що він став власником частини квартири 23 січня 2019 року, тобто майже через рік після ухвалення рішення. Доводи апеляційної скарги є надуманими, а неповідомлення відповідачем під час розгляду апеляційної скарги про наявність договору дарування 1/10 частини квартири ОСОБА_1 та дарування 1/10 частини квартири ОСОБА_4 , фактично є введенням суду в оману, спрямованим на затягування судової справи та відстрочення виконання законного рішення суду. ОСОБА_2 , будучи обізнаною про оскаржуване судове рішення, яким її зобов'язано демонтувати самовільну надбудову, з метою ухилення від виконання рішення суду ще на етапі апеляційного оскарження уклала фіктивний правочин дарування, метою якого було не обдарування своїх дітей частками квартири, а спроба уникнути виконання негативного для себе рішення суду. Тому, на думку позивача, вищевказана апеляційна скарга є завідомо безпідставною, та носить штучний характер, що є зловживанням процесуальними правами з метою затягування виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Яценко О.В. просить апеляційну скаргу задовольнити з підстав, які у ній наведено. Проте данийвідзив не може бути прийнятий до розгляду апеляційним судом в силу положень статей 126, 360 ЦПК України, оскільки поданий з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження і в ньому не порушується питання про поновлення такого процесуального строку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 привести у попередній стан покрівлю в житловому будинку АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати за власний рахунок самовільно надбудовані стіни на покрівлі цього житлового будинку. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Розглядаючи спір, суди встановили, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстровано подану замовником будівництва гр. ОСОБА_2 декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 17.08.2016 № КВ 083162300304. У подальшому Департаментом зареєстровано подану замовником будівництва гр. ОСОБА_2 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за вказаною адресою від 11.10.2016 КВ 143162851359.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, на підставі звернення народного депутата України ОСОБА_5 від 27.01.2017 № 1410п, яке надійшло листом із Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 07.02.2017 № 40-201-11/1066 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки та враховуючи надані замовником будівництва ОСОБА_2 документи встановлено, що підрядником ТОВ «Благобудконсалт» відповідно до проектної документації, розробленої ФОП ОСОБА_6 (кваліфікаційний сертифікат серія НОМЕР_1 ), виконані будівельні роботи із реконструкції квартири № 114 з приєднанням частини технічного поверху та влаштуванням надбудови на даху 24-х поверхового житлового будинку за вказаною вище адресою, чим змінено зовнішню конфігурацію приміщень квартири, загальна площа якої відповідно до проектної документації складала; до реконструкції - 223,0 кв. м, після реконструкції - 312,65 кв. м.
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Київським БТІ та зареєстрованого у реєстраційній книзі за № 7478 від 9 жовтня 1998 року загальна площа квартири до реконструкції складала 223,0 кв. м.
Після виконання будівельних робіт із реконструкції квартири шляхом забудови частини технічного поверху та влаштування приміщення на даху будинку, відповідно до технічного паспорту, виготовленого ТОВ «УКРТЕХЕКСПЕРТ» від 22 серпня 2016 року, загальна площа квартири склала 327,6 кв. м, чим змінено техніко-економічні показники об'єкта будівництва.
Також судами встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 у декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083162300304 в частині наявності містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки зазначено п. 25 Переліку об'єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови і обмеження не надаються затвердженого наказом Мінрегіону від 07.07.2011 № 109.
Таким чином, проектна документація із реконструкції квартири АДРЕСА_1 , яка передбачає збільшення геометричних розмірів, розроблена без отримання містобудівних умов та обмежень, та з істотним порушенням будівельних норм, державних стандартів та правил, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Враховуючи викладене, замовником будівництва гр. ОСОБА_2 затверджено проектну документацію на об'єкт будівництва: «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 », на порушення ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльності».
Замовником будівництва гр. ОСОБА_2 надавались недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083162300304 в частині необхідності отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також в частині характеристики житлових будинків чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За інформацією, наведеною у деклараціях про початок виконання будівельних робіт із реконструкції квартири АДРЕСА_1 від 17.08.2016 № КВ 083162300304 та про готовність об'єкта до експлуатації із реконструкції квартири № 114 за вказаною адресою від 11.10.2016 КВ 143162851359, категорія складності об'єкта будівництва визначена, як III (третя).
Відповідно до частини 2 ст. 391 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», та на підставі акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.03.2017, Департаментом наказом від 30.03.2017 №101 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 17.08.2016 № КВ 083162300304 та скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 11.10.2016 № КВ 143162851349.
Враховуючи те, що на момент звернення з позовом 26.02.2016, відповідачем вже було здійснені надбудови на покрівлі житлового будинку, і підтверджень отримання дозволу для проведення надбудов на покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 надано не було, реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 17.08.2016 № КВ 083162300304 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 11.10.2016 № КВ 143162851349 скасовано.
В подальшому, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представником ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, відповідно до якого визнано протиправним та скасовано Наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва ВО КМР (КМДА) від 30 березня 2017 року № 101 про скасування реєстрації декларацій.
Між тим, Шостим апеляційним адміністративним судом було встановлено, що виявлення інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених в повідомленні чи зареєстрованій декларації є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у порядку встановленому КМУ.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 порушено Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, правила користування приміщеннями житлових будинків та Правила благоустрою міста Києва, оскільки відповідач не надавав позивачу жодного документу, необхідного для отримання дозволу на переобладнання покрівлі в житловому будинку АДРЕСА_1 , тому доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.
Із позовом про зобов'язання вчинити дії, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» звернулося в лютому 2016 року. Як стверджувала відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи, право власності було оформлено лише в жовтні 2016 року.
Як вбачається з витягу державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 327,6 кв.м. по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 11 липня 2016 року, а декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності зареєстровано лише 11 жовтня 2016 року, тобто через три місяці після оформлення права власності.
Таким чином, апеляційний суд вважав, що у ОСОБА_2 були відсутні підстави для оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомості, відносно якого була відсутня декларація про готовність до експлуатації.
Крім того, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційний суд вбачав, що відповідач не отримала згоди на використання спільного майна багатоквартирного будинку і здійснення реконструкції із виконанням надбудови конструктивних елементів покрівлі.Характер використання 25 поверху багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 не може бути визнаний законною підставою для здійснення реконструкції та виконання надбудови без наявності згоди співвласників цього будинку та суперечить генеральному проекту будинку, яким такі надбудови не передбачались.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_7 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року відмовлено.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно положень частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду наділена лише особа, яка брала участь у справі, або яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, може бути зроблений лише після з'ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами першою та четвертою статті 370 ЦПК України встановлено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Основним доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що ухваленим рішенням суду першої інстанції порушується його право власності як співвласника квартири АДРЕСА_1 , яке він набув на підставі договору дарування частки квартири (1/10), укладеним 23 січня 2019 року з відповідачем ОСОБА_2
Разом з тим, на момент ухвалення оскаржуваногорішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 не був співвласником спірного житлового приміщення, а судами було встановлено, що квартира перебувала лише у приватній власності відповідача, відтак підстав вважати, що права, свободи чи інтереси скаржника як нового співвласника квартири були порушені судовими рішеннями у справі немає.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що будівництво надбудови на покрівлі будинку оформлювалося та продовжувалося відповідачем саме під час розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок чого за доводами апеляційної скарги загальна площа квартири збільшилась з 220,7 кв. м. до 327,6 кв. м. Натомість згідно договору дарування від 23 січня 2019 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 1/10 частини квартири уже загальною площею 248,4 кв. м під час попереднього апеляційного провадження у справі.
Оскільки рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку на предмет його законності та обґрунтованості саме на момент його ухвалення, то зміна власників спірного нерухомого майна після його ухвалення не дає підстав вважати, що право нових співвласників було порушено цим рішенням, а даний факт зумовлює виникнення інших правовідносин між відмінним складом їх учасників.
Таким чином, ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок повного виконання будівельних робіт з реконструкції, введення об'єкту в експлуатацію, стіни квартири (щодо яких вимагається демонтаж), як окремі об'єкти (будівельні матеріали), втратили ознаки окремого об'єкту були предметом судового розгляду апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , тому не підлягають повторному спростуванню відповідно до вимог частини четвертої статті 370 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (№ 32053/13, § 46).
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-X).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03, § 42).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи наведене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року у справі за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про зобов'язання вчинити певні дії.
У зв'язку з тим, що апеляційне провадження у справі закінчено, дію рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року необхідно поновити.
Керуючись статтями 352, 362, 367, 370, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у справі за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Поновити дію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у справі № 756/2885/16-ц.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: Т.О. Писана
С.В. Кулікова