справа № 759/19534/18 головуючий у суді І інстанції - Миколаєць І.Ю.
провадження № 22-ц/824/11014/19 суддя-доповідач у ІІ Інстанції - Фінагеєв В.О.
Іменем України
04 вересня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 607 грн. 42 коп. за кредитним договором № б/н від 22 лютого 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 22 лютого 2008 року у розмірі 7 607 грн. 14 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 22.8 на рік. Далі процентна ставка була змінена. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг. У разі не погодження з підвищенням відсоткової ставки за кредитом, заборгованість за відсотками підлягає стягненню за первинною ставкою, але ніяк не може бути відмовлено у повному обсязі.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 22 лютого 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.9).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 22 лютого 2008 року станом на 13 листопада 2018 року становить 16 607 грн. 42 коп., яка складається із наступного: 6 449 грн. 15 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 7 733 грн. 26 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1 157 грн. 99 коп. - заборгованість по пені; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 767 грн. 02 коп. - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг 22 лютого 2008 року, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодилася з ними, що засвідчив своїм підписом. Стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період з 22 лютого 2008 року по 31 грудня 2012 року, що складає 00,00 грн., оскільки з 02 січня 2013 року проценти нараховувалися за відсотковою ставкою 30,00 %, з 01 вересня 2014 року - 34, 80 %, а з 01 квітня 2015 року - 43,20 %, що суперечить Умовам та правилам надання банківських послуг.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду заяву та розрахунок заборгованості.
Суд першої інстанції відмовив АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, оскільки заборгованість по відсотках, нарахована за період з 22 лютого 2008 року по 31 грудня 2012 року, складає 00,00 грн. Нарахування відсотків, починаючи з 02 січня 2013 року, суперечить Умовам та правилам надання банківських послуг.
Однак, такі висновки суду не в повні мірі відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та ч. 4 ст. 263 ЦПК України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що зміна процентної ставки узгоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Так, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22 лютого 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2018 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Натомість, у заяві, яка підписана ОСОБА_1 , визначена базова процентна ставка по кредитному ліміту і на момент підписання договору вона становила 1,9 % в місяць із розрахунку 360 днів на рік.
З наданого суду розрахунку заборгованості, який не заперечується відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 витратила кредитні кошти у загальному розмірі 16 697 грн. 76 коп.
На зазначену суму заборгованості у відповідності до наданого суду розрахунку банк нарахував відсотки в розмірі 3.6 %, що в грошовому виразі складає 7 733 грн. 26 коп.
В той же час, з урахуванням узгодженої у заяві про видачу платіжної картки базової процентної, а саме 1.9 % заборгованість відповідача перед позивачем становитиме відповідно 4 081 грн. 44 коп.
При цьому, апеляційний суд не приймає до уваги процентну ставку у розмірі 3,6 %, яка застосована банком при розрахунку заборгованості по відсотках, оскільки суду не надано доказів, що такий розмір узгоджувався сторонами під час укладення договору, чи в будь-який інший спосіб.
За таких обставин, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в частині відмови у стягненні відсотків та ухвалення в цій частині нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 4 405 грн. за подачу позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (70,3 %), а саме у розмірі 3 096 грн. 71 коп.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
РішенняСвятошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року в частині відмовити у стягненні відсотків та розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині постанову.
ПозовАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження - вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по відсотках за кредитним договором № б/н від 22 лютого 2008 року у розмірі 4 081 (чотири тисячі вісімдесят одна) гривня, 44 копійки та судовий збір у розмірі 3 096 (три тисячі дев'яносто шість) гривень, 71 копійка.
В іншій частині вимог про стягнення заборгованості по відсотках відмовити.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 05 вересня 2019 року.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.