Справа № 242/3888/19
Провадження № 2/242/1150/19
Іменем України
03 вересня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретаря Сафронової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні,-
Позивач звернувся до суду із позовом до ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 13.03.2002 р. по 28.02.2017 р. Наказом №780к від 28.02.2017 р. його було звільнено за власним бажанням, відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за січень в сумі 11 867 грн. 57 коп., лютий 2017 р. в сумі 40 000 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2017 р. по дату звернення до суду з зазначеним позовом 19.06.2018 р. в сумі 321 177 грн. 96, всього в сумі 373 045 грн. 53 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19.07.2018 р. відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, відстрочено сплату судового збору та витребувано докази по справі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що заробітна плата ОСОБА_1 за січень 2017 р. в розмірі 9 631 грн. 40 коп. (сума заробітної плати до сплати за січень 2017 р. за вирахуванням обов'язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 23.02.2017 року на його картковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2017 р. № 466 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «ПУМБ» за січень 2017 року; заробітна плата за лютий 2017 року в розмірі 9 514 грн. 96 коп. (сума заробітної плати до сплати за лютий 2017 р. за вирахуванням обов'язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 28.12.2017 року на його картковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 р. № 156 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «ПУМБ» за лютий 2017 року. Затримка виплати заробітної плати за січень 2017 та лютий 2017 р. виникла з підстав, незалежних від ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька». В зв'язку з тим, що м. Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, підприємство здійснило перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Донецьк на підконтрольну територію України в м. Авдіївка Донецької області. При цьому, територіально основні виробничі активи підприємства, а саме шахта ім. О.Ф. Засядька та ін., розташовані на тимчасово неконтрольованій Україною території - у м. Донецьк. У зазначених умовах господарська діяльність ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» у м. Донецьк повністю припинена. Неможливість вести видобуток вугілля призвела до відсутності оборотних коштів та вкрай складного фінансового стану Товариства. На рахунках ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» були відсутні грошові кошти, які б дозволили розрахуватись з працівниками своєчасно. Тому вважають, що зазначені обставини є надзвичайними і виключають вину власника, в зв'язку з чим не погоджуються з вимогами позивача, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, та законодавство, що регулює дані правовідносини, судом встановлено.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Стаття 47 КЗпП України передбачає обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч.1 ст.83 КЗпП України).
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс- ОСОБА_2 II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 6 трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 13.03.2002 року прийнято до ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» на посаду підземним гірничим робітником з повним робочим днем в шахті.
Згідно запису № 16 трудової книжки серії НОМЕР_2 , 28.02.2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу № 780 к від 28.02.2017 року.
Як вбачається з довідки № 15/38 від 14.08.2019 року, виданої ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька», заробітна плата ОСОБА_1 : за січень 2017 р. нарахована 11 867 грн. 57 коп., фактично сплачено 23.02.2017 року у розмірі 9631 грн. 40 коп.; за лютий 2017 р. нарахована 11 603 грн. 62 коп., фактично сплачено 28.12.2017 року у розмірі 9514 грн. 96 коп.
Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 за січень 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 11 867 грн. 57 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов'язкових платежів (2236,17 грн.) до сплати підлягає 9631 грн. 40 коп.
Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за січень 2017 року, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9631 грн. 40 коп. були зараховані на картковий рахунок 26259100047515 від 23.02.2017 року.
Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 11 603 грн. 62 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов'язкових платежів (2088,66 грн.) до сплати підлягає 9514 грн. 96 коп.
Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за лютий 2017 року, ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9514 грн. 96 коп. були зараховані на картковий рахунок 26259100047515 від 28.12.2017 року.
Згідно звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку НОМЕР_1 в відділенні ПУМБ в м. Краматорськ на ім'я ОСОБА_1 , на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 23.02.2017 року зараховані виплати з ПАТ «Шахта ім. Засядька» на загальну суму 9631,40 року, та 28.12.2017 року зараховані виплати з ПАТ «Шахта ім. Засядька» на загальну суму 9419,06 року.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, виданих Гуляпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Запорізької області 19.06.2019 р., містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків. За спірний період січень - лютий 2017 року сума заробітку для нарахування пенсії склала січень 2017 р. 11867,57 грн., лютий 2017 р. 40000 грн., страхові внески за зазначений період підприємством не сплачувались.
На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Суд звертає увагу, що згідно індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відносно ОСОБА_1 міститься інформація про нарахування за січень 2017 року заробітної плати у сумі 11 867 грн. 20 коп., яка співпадає із загальною сумою нарахованої заробітної плати за січень 2017 року, що зазначена позивачем (без урахування проведених утримань податків та інших обов'язкових платежів).
Нарахована заробітна плата підлягає виплаті працівнику за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст.18, ст.162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким у даній справі є відповідач.
З огляду на викладене, суд вважає, що дані позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за січень 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачу грошові кошти за оплату праці у січні 2017 року виплачені у повному обсязі (з урахування проведених утримань податків та інших обов'язкових платежів).
Щодо позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за лютий 2018 року, суд встановив наступне.
Згідно інформації, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, ОСОБА_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 40 000 грн. Однак, згідно виписки з реєстру зарахування сум заробітної плати філія ПУМБ за лютий 2017 року, позивачу на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» 28 грудня 2017 року була перерахована заробітна плата за лютий 2017 року лише в сумі 9514 грн. 96 коп.
Суд звертає увагу, що відповідачем до суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували наявність заборгованості за нарахуваннями за лютий 2017 рік в сумі 30 485 грн. 04 коп.
Крім того, доводи відповідача про неможливість проведення відповідних розрахунків за лютий 2017 року, до яких у зв'язку із звільненням позивача мала бути включена і компенсації за невикористанні дні відпустки, через втрату в березні 2017 року контролю над своїм виробничим комплексом та відсутністю доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьку, суд вважає необґрунтованими.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за лютий 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористанні дні відпустки) у сумі 30 485 грн. 04 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки № 15/37 від 14.08.2019 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата складає 469 грн. 22 коп.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог.
Станом на 19.06.2019 р. кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 324 дня.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 469 грн. 22 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 324 (кількість днів затримки розрахунку) = 152 027 грн. 28 коп.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, а саме у розмір 152 027 грн. 28 коп.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на надзвичайні обставини, що виключають його вину, виходячи з наступного.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» .
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже враховуючи, що для суб'єктів господарювання із зони АТО сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили) як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, відповідач відповідних доказів відсутності своєї вини не надав.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов'язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при подачі позову повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3730 грн. 45 коп., однак враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1520 грн. 16 коп. (40,75%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 131, 263-265, 280, 282, 284-285 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ЄДРПОУ 37967785) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (ЄДРПОУ 00174846 місце знаходження 86065 Донецька область м. Авдіївка проїзд Індустріальний будинок 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН № НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі за лютий 2017 р. в сумі 30 485 (тридцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 04 коп., середній заробіток за весь час затримки з розрахунку при звільненні починаючи з 28.02.2017 р. по 19.06.2019 р. в сумі 152 027 (сто п'ятдесят дві тисячі двадцять сім) грн. 28 коп., всього в сумі 182 512 (сто вісімдесят дві тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 32 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (ЄДРПОУ 00174846 місце знаходження 86065 Донецька область м. Авдіївка проїзд Індустріальний будинок 1) судовий збір на користь держави в розмірі 1520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) грн. 16 коп.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Владимирська