Справа № 243/406/18
Провадження № 1-кс/243/2986/2019
м. Слов'янськ
30 серпня 2019 року Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ; прокурора - ОСОБА_3 розглянувши у закритому судовому засіданні за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів в залі суду № 17 м. Слов'янська клопотання прокурора Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -,
До Слов'янського міськрайоного суду Донецької області надійшло клопотання прокурора Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у квітні 2014 року, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, перебуваючи в м. Слов'янськ, вступив до незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої «ДНР». Ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками члена вказаного збройного формування, ОСОБА_4 дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванні та виконання його цілей і завдань. Для подальшої участі у незаконному збройному формуванні, невстановленою особою у квітня 2014 року, ОСОБА_4 було призначено бійцем м. Слов'янськ, та передано йому у використання автоматичну вогнепальну зброю, набої до неї, форменний одяг та військове спорядження.
Продовжуючи протиправну діяльність, у період з квітня 2014 року до початку липня 2014 року, ОСОБА_4 здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування, систематично виконував накази свого керівництва, знаходився в камуфляжі з автоматичною зброєю на блок посту, де зупиняв автомобілі, перевіряв документи та доглядав їх, а також виконував інші протиправні накази направлені проти представників влади із застосуванням автоматичної зброї , які отримував від своїх керівників з числа незаконного збройного формування самопроголошеної так званої «ДНР».
Таким чином, дії ОСОБА_4 та невстановлених осіб носили тривалий характер, а саме в період з квітня 2014 року до початку липня 2014 року, та виразились у активній участі в діяльності непередбаченого законами України збройного фомрмування, що супроводжувались вчиненням опору представникам влади із застосуванням автоматичної вогнепальної зброї.
В результаті діяльності зазначеного не передбаченого ЗУ збройного формування на території Донецької області було спричинено масову загибель людей, а також зруйновано та пошкодженно велику кількість адміністративних та приватних будівель і споруд, що є тяжкими наслідками.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності не передбачених законами України збройних формуваннях, шо спричинило масову загибель людей, а також руйнування та пошкодження великої кількості адміністративних та приватних будівель і споруд, що с тяжкими наслідками.
Прокурор в клопотанні зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 ухиляється від явки до СВ, що перешкоджає проведенню з ним слідчих дій і прийняття законного рішення по даному кримінальному провадженню.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, яка просила клопотання задовольнити, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до положення п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження належить затримання особи.
Частиною 5 ст. 131 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 1 ст. 188 КПК України передбачено право прокурора, слідчого за погодженням з прокурором на звернення з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таким чином, сторона обвинувачення має право на звернення з таким клопотанням лише щодо особи, якій у передбачений КПК України спосіб повідомлено про підозру, або щодо особи, обвинувальний акт стосовно якої направлений до суду.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
За змістом ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або
телеграмою. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлено про підозру.
Так, за загальним правилом КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається особі в день його складення слідчим або прокурором.
У разі неможливості вручити особисто, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений для виклику та приводу особи (Глава 11 КПК України, статті 135, 136), тобто шляхом:
?надіслання поштою, електронною поштою;
?врученням під розписку дорослому члену сім'ї чи іншій особі, яка з нею проживає «для передання»;
?врученням житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Таким чином, КПК України містить вичерпний перелік способів, з дотриманням яких, повідомлення про підозру може бути вручене.
Однак, «вручено» не означає «отримано», а отже доцільно враховувати вимоги щодо належного підтвердження отримання або ознайомлення особою зі змістом повідомлення про підозру іншим шляхом.
Аналіз положень КПК України дає підстави стверджувати, що направлення особі повідомлення про підозру засобами поштового зв'язку відповідатиме вимогам КПК України лише у випадку вручення поштового відправлення особисто підозрюваному.
Так, згідно частини 1 статті 136 КПК України, належним отриманням підозри є виключно розпис особи, у тому числі на поштовому повідомленні.
Тому, сам лише факт направлення поштою повідомлення про підозру, не є доказом належного вручення особі такого повідомлення.
Таким чином, особа набуває статусу підозрюваного з моменту вручення їй особисто поштового відправлення, а не з моменту відправлення такого повідомлення слідчим.
Крім того стаття 135 КПК України передбачає можливість вручення повідомлення про підозру дорослому члену сім'ї особи для подальшої передачі.
Слідчий суддя зазначає, що прокурором в судовому засіданні не надано належних доказів, що мати підозрюваного, якій було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_4 проживає разом з підозрюваним за однією адресою та мають спільний побут.
Так вичерпний перелік осіб, які є членами сім'ї, який використовується судами, визначений статтею 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Так, це можуть бути особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
При цьому, вручення повідомлення про підозру будь-якій іншій, сторонній особі (брату, водію, охоронцю тощо) є незаконним та не тягне за собою набуття особою статусу підозрюваного.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру не було вручено особисто ОСОБА_4 , не було направлено йому поштою, та не надано доказів, що в даному випадку мати підозрюваного проживає разом з ним та пов'язана з ним спільним побутом.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5
ст. 260 КК України, у порядку, передбаченому КПК України, тому він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015220320002641 від 04 грудня 2015 року.
Підсумовуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що звернення з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно особи, яка у встановлений КПК спосіб не набула статусу підозрюваного або обвинуваченого, чинним КПК не передбачено, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись статтею 188 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Слов'янської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького Апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1