ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 вересня 2019 року № 640/2836/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання неправомірними дії відповідача щодо обмеження виплати позивачу пенсії за віком з 01.01.2018р. максимальним розміром 10740,00грн.;
- зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії у розмірі 11222,70грн. з 01.01.2018р.
Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 03.02.2016 йому нараховано пенсію за віком, при призначенні якої розмір становив 11222,70грн. Після масового перерахунку пенсій з 01.10.2017 відповідач продовжував виплачувати пенсію в розмірі не більше максимально допустимого обмеження - 10740,00 грн. Поряд з цим, зазначає, що звернувшись до відповідача з заявою про виплату пенсії у повному розмірі, позивач отримав відмову, з якою не погоджується та вважає протиправною, оскільки з 01.01.2018 не діє встановлене Законом обмеження щодо виплати пенсії.
11 квітня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки перерахунок пенсії позивачу здійснено на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ. Пояснив, що станом на 30.09.2017 загальний розмір пенсії позивача становив 10740,00грн., що забезпечує максимальну виплату. Зазначив, що після перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 загальний розмір пенсії становить 10740,00грн. Таким чином, вважає, що у зв'язку зі зміною норм пенсійного забезпечення з 01.10.2017, Управління правомірно застосувало норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію з 03.02.2016р. за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачу призначено пенсію у розмірі 11222,70грн.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено обмеження розміру пенсії максимальним розміром, що не перевищував 10740,00грн. до 31.12.2017р. Таким чином, пенсія позивачу виплачувалася в максимальному розмірі - 10740,00грн.
З 01.01.2018р. максимальний розмір пенсії зріс до 13730,00грн., з 01.07.2018р. - до 14350,грн.
06 листопада 2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії у раніше встановленому розмірі - 11222,70грн.
Листом від 06.12.2018р. №127648/02 відповідач відмовив у такій виплаті, зазначивши, що розрахунок пенсії позивача відповідає чинному законодавству.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19, частини 3 статті 22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 визначив, що: «зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 27 Закону № 1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
З огляду на вищевказане, розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром 10740 грн. до 31 грудня 2017 року.
Відповідачем, як вказано у відзиві було знято обмеження пенсії позивача максимальним розміром 10740 гривень та здійснено її перерахунок із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується до проведення перерахунку з урахуванням зняття обмеження пенсії максимальний розміром 10740 грн. та збільшення з 01 січня 2018 року прожиткового мінімуму, розмір пенсії мав би бути більшим, ніж після її перерахунку на виконання Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Вказане суперечить абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
З огляду на таке, пенсія позивачу має виплачуватись в раніше встановленому розмірі, а з 01 січня 2018 року без обмеження максимальним розміром 10740грн., проте з урахуванням приписів ч. 3 ст. 27 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018 установлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Таким чином, з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 13 730 гривень.
Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що йому виплачується пенсія в розмірі 10740 грн. Доказів зворотного суду не пред'явлено.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що пенсія ОСОБА_1 складає 11222,70грн., суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу з 01.01.2018 пенсії з обмеженням максимальним розміром 10 740,00грн.
Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За змістом статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
При вирішенні даної справи суд враховує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Moskal v. Poland"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia").
Враховуючи викладене у сукупності та те, що відповідач, перераховуючи пенсію з врахуванням пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, не врахував пункт 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, суд, з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплачувати позивачеві пенсію в раніше встановленому розмірі, а саме: 11222,70грн., починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії за віком з 01.01.2018р. максимальним розміром 10740,00грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) поновити нарахування пенсії за віком та здійснити її виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) (з урахуванням проведених виплат), починаючи з 01.01.2018 у розмірі 11222,70грн. щомісячно.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін