ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 вересня 2019 року м. Київ № 640/14645/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши заяву представника відповідача про здійснення судочинства у справі у порядку загального позовного провадження в адміністративній справі
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Рівер»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання протиправними та скасування рішення
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- ФОП ОСОБА_1;
- ВК Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілк Рівер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 04 липня 2019 року №8927-р/пк-пз;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілк Рівер» у процедурі закупівлі (ДК 021:2015:15320000-7 Фруктові та овочеві соки) за №UA-2019-05-14-000233-b з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача подано заяву про здійснення судочинства у справі у порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування вказаних заперечень позивач посилався на те, що дана справа має значний суспільний інтерес, крім цього орієнтована сума закупівлі (ДК 021:2015:15320000-7 Фруктові та овочеві соки) за №UA-2019-05-14-000233-b складає 450000,00 грн.
Розглянувши заяву представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Тобто, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у позовній заяві, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи у судовому засіданні.
При цьому, жодне право позивача на висловлення своєї позиції не порушується, оскільки положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають можливість викласти учасниками справи свою думку та надати відповідні докази шляхом надання відповіді на відзив, заперечень, відзиву, додаткових пояснень тощо.
Крім цього, представником не наведено достатніх та належних доказів в підтвердження наявності суспільного інтересу у даній справі, крім цього, у даній справі оскаржується рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 04 липня 2019 року №8927-р/пк-пз, що є немайновою вимогою, а тому посилання представника відповідача на суму закупівлі є безпідставними.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.
За таких підстав, враховуючи, що будь - яких достатніх причин, з яких вбачається необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні представником позивача не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача та розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Керуючись частиною 4 статті 260, статтями 257, 258, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.І. Шейко