ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 вересня 2019 року №826/15626/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Огнивого Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної казначейської служби України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного погашення заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків;
- встановити Державній виконавчій службі строк для подачі звіту про виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 та Верховного суду України від 27.03.2018 по справі № 752/7724/15-а, а саме терміном в один місяць;
- накласти на Голову Державної казначейської служби України ОСОБА_2 штраф у сумі 35 240,00 грн., половину з яких (17 620,00 грн.) стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину (17 620,00 грн.) до Державного бюджету України;
- встановити, що з наступного дня після набрання рішенням законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;
- встановити, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попереднім рішенням суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною казначейською службою України вчинено протиправні дії стосовно позивача, які полягають у несвоєчасному погашенні заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків. Так, на підставі звернення позивача з заявою від 13.08.2018 про стягнення утриманих із пенсії податків, листом від 03.09.2018 №5-13/1437-14344 відповідачем надано відповідь, відповідно до якої, Державна казначейська служба України не має можливості здійснити погашення заборгованості у поточному році.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/15626/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позов у повному обсязі, з огляду на те, що Державна казначейська служба України позбавлена можливості здійснити погашення заборгованості за виконавчим листом від 26.04.2018 у справі №752/7724/15 у поточному році, проте жодної відмови позивачу щодо виконання рішення Державною казначейською службою України не було надано. Зокрема, відповідачем зазначено, що виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Державної казначейської служби України та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Державної казначейської служби України раніше, ніж позивач. Також, законодавством України не передбачено будь-яких виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.
В свою чергу, позивачем надано відповідь на відзив, в якому ОСОБА_1 підтримано позовні вимоги та зазначено, що виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах. Відповідно, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №752/7724/15-а, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15% і військового збору в розмірі 1,5 %, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на користь ОСОБА_1 , вирахувані з пенсії за період з 01 січня по 31 серпня 2015 року податок на доходи фізичних осіб в розмірі 15% і військовий збір в розмірі 1,5 % щомісячно, в загальному розмірі 9 276,80 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 №752/7724/15-а, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві задоволено, постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Верховного суду від 27.03.2018 №752/7724/15-а, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 і залишено в силі постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №752/7724/15-а.
Голосіївським районним судом міста Києва видано ОСОБА_1 виконавчий лист від 26.04.2018 №752/7724/15-а.
ОСОБА_1, 26.04.2018 звернувся з відповідною заявою до відділу примусового виконання судових рішень управління Державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо прийняття до примусового виконання виконавчий лист від 26.04.2018 №752/7724/15-а.
Відділом примусового виконання судових рішень управління Державної виконавчої службі Головного територіального управління юстиції у місті Києві надано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Надалі, позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві з заявою щодо виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №752/7724/15-а та стягнення коштів з Головного управляння Пенсійного фонду України у місті Києві у розмірі 9 276,80 грн..
Головним управління Державної казначейської служби України у місті Києві позивачу направлено копію листа від 07.05.2018 №14-08.10/836-4620, адресованого Головному управлянню Пенсійного фонду України у місті Києві, відповідно до якого Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві пропонує Головному управлінню Пенсійного фонду України у місті Києві, здійснити оплату визначених у виконавчому листі коштів на загальну суму 9 276,80 грн..
Головним управлінням Пенсійного фонду України у місті Києві листом від 22.05.2018 №6625/05 повідомлено, що виплати згідно виконавчого листа від 26.04.2018 №752/7724/15-а, виданого Голосіївським районним судом міста Києва, може бути здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.07.2018 та 13.08.2018 звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та Державної казначейської служби України з відповідними заявами про стягнення утриманих із пенсії податків з Головного управляння Пенсійного фонду України у місті Києві у розмірі 9 276,80 грн. відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 у справі №752/7724/15-а.
Так, листом від 03.09.2018 №5-13/1437-14344, Державною казначейською службою України надано відповідь, відповідно до якої зазначено, що враховуючи те, що виконавчий лист Голосіївського районного суду міста Києва від 26.04.2018 по справі №752/7724/15-а надійшов на виконання 03.05.2018 за бюджетною програмою, Державна казначейська служба України не має можливості здійснити погашення заборгованості у поточному році.
Позивач, вважаючи протиправними дії Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного погашення заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків, звернувся до суду з даним позовом.
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VІ, цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» інвентаризації та погашення заборгованості за ними, визначено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктами 3, 4, 13, 15, 20 Порядку №440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України.
Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.
До акту приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються.
Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Отже, відповідно до пункту 20 Порядку №440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком №845.
Згідно з пунктами 2, 3, 6-8, 24, 25, 33 Порядку №845, під безспірним списанням розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає до органу Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.
У разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 25 Порядку №845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.
Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку №845.
Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до пункту 47 Порядку №845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Отже, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 24 Порядку №845.
Згідно з приписами пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Пунктом 49 Порядку №845 визначено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 8 Порядку №440, рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості, зокрема: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника тощо.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004).
Отже, позивач, отримавши рішення місцевого суду про стягнення на його користь коштів та пред'явивши це рішення до органу казначейської служби, мав «законні сподівання» на його безперешкодне та швидке виконання.
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» Консультативна рада Європейських суддів вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх ex-officio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 17.01.2006 по справі «Гордєєви і Гурбик проти України» (Заяви № № 27370/03 і 30049/04) зазначено, що державний орган не може довільно посилатись на брак коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду. Таким чином, відмовою протягом декількох років здійснити необхідні заходи для виконання остаточних судових рішень державні органи України частково позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції її корисного ефекту. Цього достатньо для того, щоб Суд міг зробити висновок про те, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Отже, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі, рішення ЄСПЛ по справі «Кечко проти України», якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Слід наголосити на тому, що ефективне правосуддя включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Європейським судом з прав людини (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року) визначено, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у держвласності чи які контролює держава, виконували відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Важливо й те, що невиконання судових рішень державою не може бути виправдано нестачею коштів. Зокрема, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов'язанням саме держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №818/674/17 (адміністративне провадження № К/9901/23597/18, К/9901/23604/18).
Враховуючи вищезазначене, посилання Державної казначейської служби України на те, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються у порядку черговості надходження таких документів, на переконання суду, не можуть слугувати достатньою правовою підставою для порушення законодавчо встановленого строку виконання судового рішення та, як наслідок, порушення прав позивача.
Зокрема, доводи відповідача щодо недостатнього асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішення суду, що гарантовані державою», не узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.
Також, суд відхиляє доводи відповідача, що ним надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України та інших державних органів листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 (та інші), оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи не є належними доказами своєчасного надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України».
Суд звертає увагу на те, що відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Державної казначейської служби України щодо виплатити ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 №752/7724/15-а та порушення строку перерахування коштів за вказаним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного погашення заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків у сумі 9 276,80 грн. відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 №752/7724/15-а, встановлення Державній виконавчій службі строку для подачі звіту про виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 та постанови Верховного суду України від 27.03.2018 по справі №752/7724/15-а, накладення штрафу на посадових осіб Державній казначейській службі України, необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з позовних вимог, позивачем вказано на необхідність встановлення Державній виконавчій службі строку для подачі звіту про виконання постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 та постанови Верховного суду від 27.03.2018 по справі №752/7724/15-а. Разом з тим, Державна виконавча служба України не визначена як відповідач в даній адміністративній справі. Судовий контроль має здійснюватись саме в межах справи №752/7724/15-а, а не шляхом подання нового позову. Таким чином, ця позовна вимога не підлягає задоволенню.
При цьому, треба зазначити, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
При розгляді вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не має права зобов'язати його виконати шляхом ухвалення нового судового рішення, бо це буде порушенням процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема тих, що регулюють виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 643/11906/15-а (адміністративне провадження №К/9901/57997/18).
Таким чином, суд наголошує на тому, що питання виконання судових рішень регламентується процесуальними законами (відповідними кодексами) та Законом України «Про виконавче провадження». Тому, у разі невиконання судових рішень заходи процесуального примусу визначаються відповідним судом або виконавцем (у разі наявності виконавчого провадження) у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення учасника справи з окремим позовом щодо зобов'язання учасника справи виконати рішення суду.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного погашення заборгованості ОСОБА_1 незаконно утриманих із пенсії податків у сумі 9 276,80 грн. відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 №752/7724/15-а та щодо накладення штрафу на посадових осіб Державної казначейської служби України у сумі 35 240,00 грн., половину з яких (17 620,00 грн.) стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину (17 620,00 грн.) до Державного бюджету України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну казначейську службу України (01601, місто Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за несвоєчасне виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 №752/7724/15-а та порушення строку перерахування коштів за вказаним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2016 в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.