Справа № 513/919/19
Провадження № 1-кп/513/73/19
Саратський районний суд Одеської області
06 вересня 2019 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42019161020000012 від 25.03.2019 року, на підставі угоди про визнання винуватості стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка Диканського району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, водія-електрика відділення управління командира взводу управління командира 3 артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , матроса, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України
Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 №1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», в Україні оголошено про мобілізацію.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
07 травня 2018 року ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на строкову військову службу та 10 травня 2018 року направлений до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, призваних на строкову військову службу, є день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту
Відтак, з 10 травня 2018 року, тобто з дня відправлення ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_2 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов'язку - проходження військової строкової служби.
Відповідно до наказу командиру військової частини НОМЕР_1 від 16 липня 2018 року № 143, військовослужбовця строкової військової служби ОСОБА_5 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 , з 15 липня 2018 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено на посаду водія-електрика взводу управління командира батареї взводу управління командира 3 артилерійської батареї вказаної військової частини.
06 вересня 2018 року ОСОБА_5 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України з командиром військової частини НОМЕР_1 строком на 3 (три) роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2018 року № 25-РС ОСОБА_5 прийнято на військову службу за контрактом, призначено на посаду водія-електрика відділення управління командира взводу управління командира 3 артилерійської батареї вказаної військової частини та присвоєно військове звання «матрос».
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2019 року № 44 ОСОБА_5 надано частину щорічної основної відпустки за 2018 рік терміном з 18 лютого 2019 року по 24 лютого 2019 року.
Однак, матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом (крім строкової служби) та проходячи військову службу на посаді водія-електрика відділення управління командира взводу управління командира 3 артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , 25 лютого 2019 року о 08 годині 00 хвилин діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу з відпустки до військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за вказаною вище адресою, без поважних причин та ухилявся від проходження військової служби до 10 години 00 хвилин 14 серпня 2019 року, тривалістю понад один місяць, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Отже ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України, тобто нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з відпустки, тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Під час досудового розслідування між підозрюваним ОСОБА_5 та військовим прокурором військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_4 15 серпня 2019 року була укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України та зобов'язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, щиро каятися, активно сприяти розкриттю злочину.
Сторони узгодили призначення ОСОБА_5 покарання за ч.4 ст.407 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України та призначення іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.407 КК України, у виді арешту строком на три місяці, з відбуванням на гауптвахті.
У зв'язку з чим, суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 474 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.
Суд роз'яснив обвинуваченому його права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 ст.473 КПК України, а також переконався у добровільності укладення угоди і в тому, що угода не є наслідком насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.
Вислухавши прокурора, захисника та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши укладену між сторонами угоду на відповідність вимогам КПК України, суд встановив, що угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо тяжкого злочину, внаслідок якого шкоди завдано лише суспільним інтересам, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; сторони уклали угоду добровільно; фактичні підстави для визнання винуватості наявні; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним КК України.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості від 15 серпня 2019 року, укладена між підозрюваним ОСОБА_5 та військовим прокурором Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_4 , відповідає вимогам частин 2, 4 ст. 469, ст.472 КПК України, а тому підлягає затвердженню судом.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання: обвинувачений вперше вчинив тяжкий злочин; повністю визнав вину та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога.
Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Судом не встановлено обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого.
Беззастережне й повне визнання ОСОБА_5 своєї винуватості, з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Враховуючи вказані обставини, а також особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та за місцем служби характеризується позитивно, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, тобто перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 407 КК України, та призначити покарання у виді арешту строком на три місяці, з відбуванням на гауптвахті.
Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 469, 472, 314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_5 та прокурором військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 , укладену 15 серпня 2019 року у присутності захисника ОСОБА_4 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці, з відбуванням на гауптвахті.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена..
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1