Справа № 495/785/19
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
06 серпня 2019 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого одноособово судді Боярського О.О.,
при секретарі - Рачицькій І.А.,
№ 495/785/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 інспектора СРПП №4 Овідіопольського ВП лейтенанта поліції Зилинського Ігоря Олександровича, Овідіопольського ВП ГУНП України в Одеській області про визнання дій по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправними, незаконними та скасування постанови серії ДПО18 №137031 від 19.01.2019 року, -
Позивач ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до інспектора СРПП №4 Овідіопольського ВП лейтенанта поліції Зилинського Ігоря Олександровича про визнання дій по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі протиправними, незаконними та скасування постанови серії ДПО18 №137031 від 19.01.2019 року, відповідно до якого просить суд:
-визнати дії інспектора СРПП № 4 Овідіопольського ВП лейтенанта поліції Зилинського Ігоря Олександровича по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №137031 від 19.01.2019 року - протиправними;
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії ДПО18 №137031 від 19.01.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП;
-провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч.2 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що 19.01.2019 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, позивач керував автомобілем DACIA LOGAN, державний номер НОМЕР_1 що належить на праві власності його цивільній дружині ОСОБА_2 Рухаючись по вул. Центральній автодороги Н 33 с. Прилиманське Овідіопольського району Одеської області, позивач побачив світлофор, у якому загорівся зелений колір. Вказує, що доки він доїхав до нього, зелений колір світлофора почав мигати, проте коли позивач закінчив маневр загорівся жовтий колір світлофора, тобто він встиг проїхати вулицю по дозволеному сигналу світлофора. Від'їхавши метрів 200 вперед вздовж вказаної вулиці по головній дорозі, позивач побачив як за ним їде патрульний автомобіль Національної поліції, який виїхав з провулку Центральний автодороги Н 33 с. Прилиманське, Овідіопольського району, Одеської області. Коли вказаний автомобіль ввімкнув проблисковий маячок, позивач одразу зупинився. Після зупинки до нього підійшов інспектор, вимагаючи пред'явити документи. Після надання позивачем усіх необхідних документів, інспектор заявив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, тобто проїхав на заборонений сигнал світлофора. Після вказаного вище, інспектор запросив його до службового автомобілю для складання постанови про накладення адміністративного стягнення, на що позивач одразу повідомив, що це буде неправомірно, оскільки вважає, що він жодного порушення не вчиняв, а чинним законодавством не передбачено складання постанов про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП без складання протоколу. Позивач вказує, що заперечував проти винесеної постанови, про що вказано і в самій постанові, проте це взято до уваги не було. Також, звернув увагу суду на те, що автомобіль Національної поліції стояв в затемненому місці з вимкненими фарами, без проблискових маячків, тож незрозуміло чи правомірно правоохоронні органи перебували у вказаному місці, чи був у них путьовий лист, розпорядження службової особи на несення служби у вказаному місці. Щодо самої процедури розгляду його справи про адміністративне правопорушення зазначає, що йому не було роз'яснено його прав, не надано право на правову допомогу, не досліджено доказів вини. Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на відсутність в його діях вини, вказаної у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, на порушення його прав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, на порушення самої процедури розгляду справи, у зв'язку із відсутністю жодних належних та допустимих доказів обставин, викладених у оскаржуваній постанові, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_1 судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав письмову заяву, відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи /у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Ухвалою судді Білгоорд-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. від 01.02.2019 року по справі відкрито провадження та призначеного справу у підготовчому провадженні в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді Білгоорд-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. від 28.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. від 01.04.2019 року було заявлено самовідвід судді від розгляду даної справи.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. прийнято до розгляду вказану справу та призначено до судового розгляду.
12.04.2019 року від відповідача інспектора СРПП №4 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Зилинського Ігоря Олександровича до суду надійшла заява з проханням долучити до матеріалів справи DVD-диск.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частина 2 статті 2 КАС України наголошує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно пункту 19 статті 4 КАС, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Як передбачено ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою інспектором СРПП№ 4 Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області серії ДПО18 № 137031 від 19.01.2019 року ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП та, відповідно, на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Так, у постанові зазначено, що 19.01.2019 року о 20 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем DACIA LOGAN державний номер НОМЕР_1 по вул. Центральній автодороги Н 33 с. Прилиманське, Овідіопольського району, Одеської області, здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.Г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачем долучені до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_2 ОСОБА_3 з пояснень яких вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вони перебували в автомобілі, та викладаючи відомі їм обставини, підтвердили факт, що водій ОСОБА_1 саме на миготливий зелений колір світлофора, тобто правопорушення не мало місце.
Статтею 245 КУпАП України передбачено, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
Так, у відповідності до ч.1-3 ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Водночас, посилання позивача на обов'язковість складення протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає безпідставним, оскільки положення ст. 258 КУпАП зазнали суттєвих змін до моменту виникнення спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній адміністративній справі.
Частиною 5 статті 258 КУпАП передбачено якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу,крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вищевикладених норм КУпАП, відповідачем правомірно застосовано скорочене провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Як передбачено ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
За змістом п.1-2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ч.2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У відповідності до п.8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху жовтий колір світлофора забороняє рух та попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до п. 8.11 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
В якості обґрунтування позовних вимог про те, що водій ОСОБА_1 рух на зелений миготливий дозволяючий рух сигнал світлофора, а закінчив на жовтий, підтверджують свідки згідно їхніх заяв, приєднаних до матеріалів справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Отже, обов'язок доказування по зазначеній адміністративній справі законом покладено на відповідачів, тобто відповідачі повинні довести суду правомірність складання вищезазначених постанов.
З відеозапису, зробленого відеореєстратором з патрульного автомобіля, доданого відповідачем до матеріалів справи, простежується, що позивач здійснював рух на зелений миготливий дозволяючий рух сигнал світлофора, а закінчив на жовтий, при цьому не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у рішенні від 26.07.2019 по справі №751/4088/17, яким встановлено правомірність руху транспортного засобу на зелений миготливий дозволяючий рух сигнал світлофора та закінчення руху на жовтий, без екстренного гальмування в цілях забезпечення безпеки дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 8.11 ПДР України.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, суд відноситься критично до даних, зазначених в постанові, оскільки при винесенні постанови не було враховано заперечень позивача, не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, та повно і всебічно не були дослідженні всі обставини справи.
Отже, зазначення в оскаржуваній постанові того, що позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху є безпідставними.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відтак, враховуючи відсутність доведеності вини позивача, вказаної у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 137031 від 19.01.2019 року, відсутністю жодних належних та допустимих доказів, враховуючи показання свідків, та те, що з матеріалів справи вбачається, що позивач був не згоден з наявністю факту вчинення ним відповідного правопорушення, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження по справі є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування оскаржуваної постанови, суд вважає зайвою вимогу позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо складання постанови, оскільки такі дії полягали у винесенні постанови, а тому її скасування судом є достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, а тому позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 122, 245, 251, 254, 258 КУпАП, ст.ст.2, 5, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 інспектора СРПП №4 Овідіопольського ВП лейтенанта поліції Зилинського Ігоря Олександровича, Овідіопольського ВП ГУНП України в Одеській області, про визнання дій по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі протиправними, незаконними та скасування постанови серії ДПО18 №137031 від 19.01.2019 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 137031 від 19.01.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ч.2 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду у відповідності до ст. 295 КАС України подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: