"05" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1911/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., при секретарі судового засідання Заболотній Я. О., розглядаючи справу № 916/1911/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеуранта" (код - 40117933, 65074, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 63)
до відповідача: Акціонерного товариства „Українська залізниця" (код - 40075815), в особі регіональної філії „Одеська залізниця" АТ „Українська залізниця" (код - 40081200, 65012, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса)
про стягнення 133475,69 грн.
з підстав стягнення штрафних санкцій,
Представники сторін не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: 05.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Сеуранта" (далі - Позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Одеська залізниця" АТ „Українська залізниця" (далі - Відповідач) про стягнення штрафних санкцій, пені та фактично понесених збитків у розмірі 133475,69 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2002,14 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
08.07.2019 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.
22.07.2019 року суд отримав відзив на позов, яким відповідач просить суд позов залишити без задоволення, в тому числі у зв'язку із пропуском Позивачем строку позовної давності.
01.08.2019 року суд залишив позовну заяву без руху та надав Позивачу строк для усунення недоліків.
19.08.2019 року Позивач надав суду заяву про усунення недоліків до якої додано позовну заяву про стягнення коштів: 133475,69 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2002,14 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Суд враховує, що прохальна частина позову про стягнення штрафних санкцій (вх. суду № 1961/19) та прохальна частина позовної заяви про стягнення коштів (додаток до заяви про усунення недоліків позовної заяви за вх. суду № 2-3879/19) не містить інформації щодо заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, пені та фактично понесених збитків. Проте, із самого змісту позовної заяви про стягнення коштів суд робить припущення, що Позивач має на увазі стягнення з Відповідача: 1749,78 грн. - пені; 328,08 грн. - 3% річних; 131616,55 грн. - штрафу сплаченого позивачем відповідно до п. 7.2. Договору № 1/0112.
Крім того, Позивач у позовній заяві про стягнення коштів вказує на фактичну сплачену суму попередньої оплати у розмірі 100008,00 грн. які вважає збитками, проте до складової суми позову вказані збитки Позивачем вірогідно не включені, оскільки: 1749,78 грн. (пеня) + 328,08 грн. (3% річних) + 131616,55 грн. (штраф)= 133475,69 грн. - заявлена Позивачем сума.
До заяви також додано додаткову угоду до Договору № 1/0112 від 12.12.2017 року.
Суд звертає увагу Позивача, що за приписами ч. 2. ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Також ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У зв'язку із відсутністю обґрунтування з боку Позивача неможливості подання вказаної додаткової угоди - суд, за прямою нормою ч. 8 ст. 80 ГПК України, не приймає до розгляду додаткову угоду до Договору № 1/0112 від 12.12.2017 року, надану Позивачем 19.08.2019 року.
Також суд не вбачає можливим задовольнити заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№2-4213/19 від 04.09.2019р.) з посиланням на вимоги ч.5 ст.226 ГПК України, якою встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частиною 2 статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з дня відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що заяву про залишення позову без розгляду у справі спрощеного позовного провадження позивачем надано після першого судового засідання, яке відбулось 01.08.2019р., суд вважає, що підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.
07.11.2017 року між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Постачальник) було укладено договір поставки № ОД/НХ-17-1418/НЮ (далі - договір) на загальну суму 776 340,00 грн. Відповідно до Специфікації № 1, що є невід'ємною частиною Договору, товаром є емаль ПФ-115.
На виконання договору № ОД/НХ-17-1418/НЮ від 07.11.2017 ТОВ «Сеуранта» по видатковій накладній № 110 від 27.12.2017 було здійснено поставку товару на суму 570 240 грн.
Позов ґрунтується на тому, що останній день оплати за договором № ОД/НХ-17-1418/НЮ був 26.01.2018 року, а фактична оплата на суму 570 240 грн. відбулась 01.02.2018 року (платіжне доручення № 677790 від 01.02.2018). Таким чином, на думку позивача прострочення по оплаті товару по видатковій накладній № 110 від 27.12.2017 становило 6 днів.
За порушення договірних зобов'язань в частині строків оплати товару, позивач на підставі п.11.2. договору нарахував відповідачу до сплати 1749,78грн. пені.
Щодо заявлених позивачем відсотків річних в розмірі сумі 328,08 грн., суд зазначає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 162 ГПК України позивачем не вказано правових підстав для нарахування зазначених відсотків річних. Проте, з наданого позивачем розрахунку, суд вважає, що вказане нарахування 3% річних здійснено за прострочення по грошовому зобов'язанню, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні йому внаслідок сплати штрафу Товариству з обмеженою відповідальністю „ВП „Полісан" за порушення зобов'язання по Договору поставки № 1/0112 від 01.12.2017 року, укладеному між ТОВ „Сеуранта" (Покупець, позивач по справі) та ТОВ „ВП „ПОЛІСАН" (Постачальник), в розмірі 131616,55грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що при розрахунках пені та 3% річних позивачем не прийнято до уваги умови пункту 7.2. договору, відповідно до якого 80% вартості товару повинна була оплачена протягом 20 банківських днів, а 20% вартості товару - протягом 10-ти календарних днів з дати отримання відповідачем в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію позивачем податкової накладної.
Крім того, відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Аналогічні положення містить і ГК України.
Відповідно до п. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання; належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як було зазначено вище, відносини між сторонами базуються на Договорі від 07.11.2017 року поставки № ОД/НХ-17-1418/НЮ, на загальну суму 776340,00 грн., на виконання якого ТОВ «Сеуранта» було здійснено поставку товару на суму 570 240 грн. по видатковій накладній № 110 від 27.12.2017р.
Відповідно до п. 7.2. зазначеного договору - 80% вартості поставленого товару оплачується протягом 20 банківських днів з дня отримання товару; 20% вартості поставленого товару оплачується протягом 10 календарних днів з дати отримання замовником в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 11.2 договору поставки № ОД/НХ-17-1418/НЮ, замовник (відповідач по справі) за даним договором сплачує постачальнику (позивач по справі) пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
По платіжному дорученню від 01.02.2018р. №677790 відповідача здійснив оплату позивачу 570 240грн., погасивши заборгованість по видатковій накладній № 110 від 27.12.2017р.
Таким чином, приймаючи до уваги, що строк у 20 банківських днів, протягом якого відповідач мав сплатити позивачу закінчився 26.01.2018р. (останній день оплати), то кількість прострочених днів оплати 80% вартості товару (456 192грн.), включаючи день оплати, склала 6 днів.
Квитанцією Державної фіскальної служби України №1 підтверджено реєстрацію податкової накладної №15 від 27.12.2017р., яка була здійснена 15.01.2018р. об 11:43:12.
Оскільки повідомлення про реєстрацію податкових накладних відбувається автоматично, у електронних бухгалтерських кабінетах в системі M.E.Doc, а інший порядок повідомлення Договором поставки ОД/НХ-17-1418НЮ не було передбачено, суд вважає, що належним отриманням відповідачем повідомлення відповідача про реєстрацію податкової накладної слід вважати 15.01.2018р.
Таким чином, приймаючи до уваги, що строк у 10 календарних днів, протягом яких відповідач мав сплатити позивачу 20% вартості товару, закінчився 25.01.2018р., то прострочення оплати 114 048грн. (20%), включаючи день оплати, становить 7 днів.
Тобто, розрахунок пені та 3% річних має бути наступним:
456 192грн. х 16% : 365 х 6 = 1199,85грн.
114 048грн. х 16% : 365 х 7 = 349,96грн.
1199,85грн. + 349,96грн. = 1549,81грн. - пеня.
456 192грн. х 3% : 365 х 6 = 224,97грн.
114 048грн. х 3% : 365 х 7 = 65,62грн.
224,97грн. + 65,62грн. = 290,59грн. - сплата 3% річних.
Тобто, в частині позовних вимог про стягнення пені, позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення 1749,78грн. пені, оскільки розмір пені, який підлягав до стягнення становив 1549,81грн.
Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Господарського суду Одеської області 05.07.2019р. - суд вважає обґрунтованою заяву відповідача про застосування строків спеціальної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення 1549,81грн. пені.
За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1749,78 грн. слід відмовити.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 290,59грн. сплати 3% річних за прострочення по грошовому зобов'язанню - підлягають задоволенню.
Що стосується решти позовних вимог: заявленого в позовній заяві про стягнення з відповідача збитків у вигляді сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю „ВП „Полісан" штрафу у розмірі 30% від суми боргу (131616,55 грн.) за порушення зобов'язання по Договору поставки № 1/0112 від 01.12.2017 року, суд зазначає наступне.
Відносини між сторонами по справі виникли на підставі, укладеного між ними Договору від 07.11.2017 року поставки № ОД/НХ-17-1418/НЮ та додатків до нього. Однак, вказаний договір не містить будь-яких посилань на залежність його виконання від належного виконання іншого договору (в даному випадку - Договору поставки № 1/0112 від 01.12.2017 року).
Крім того, позивач вказує, що був змушений заплатити штраф у розмірі 30% від суми заборгованості - 131616,55 грн.
Згідно абзацу другому частини 1 статті 225 ГК України, на яку посилається позивач в позовній заяві, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазначала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Позовні вимоги в частині стягнення збитків ґрунтуються саме на тому, що позивач сплатив суму вищевказаних штрафних санкцій товариству з обмеженою відповідальністю "ВП „Полісан".
Проте, позивач не надав суду будь-яких доказів фактичної оплати з його боку вищевказаних сум, тобто не надав доказів викладених в позові обставин, чим прямо порушив вимоги п. 5 ч. 2 ст. 162 ГПК України
Отже в задоволені позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити в частині стягнення з відповідача 290,59грн. сплати 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог.
Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн., що частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт надання послуг на правничу допомогу (договору, акту, рахунку тощо), та приймаючи до уваги, що позовна заява містить заяву про відшкодування таких витрат, - ці вимоги про розподіл судових витрат при прийнятті рішення по справі - не розглядаються, але можуть бути розглянуті в разі надання відповідних доказів протягом п'яти днів з моменту ухвалення цього судового рішення.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця" (код - 40075815), в особі регіональної філії „Одеська залізниця" АТ „Українська залізниця" (код - 40081200, 65012, вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сеуранта" (код - 40117933, 65074, м. Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 63): 290 гривень 59 коп. сплати 3% річних та 04 гривні 20коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06 вересня 2019 р.
Суддя О.А. Демешин