02.09.2019 Справа № 920/646/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/646/19
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; код ЄДРПОУ 05766356)
про стягнення 78 746 грн. 00 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
при секретарі судового засідання Малюк Р.Б.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.06.2019 провадження у справі № 920/646/19 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 19.07.2019 у справі №920/646/19 задоволено клопотання ПАТ «Сумихімпром» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 29.07.2019.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.07.2019 розгляд справи №920/646/19 по суті відкладено на 02.09.2019 р.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.09.2019 у задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні у справі №920/646/19 в режимі відеоконференції відмовлено у зв'язку з відутністю технічної можливості.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь просить суд стягнути з відповідача на свою користь 78 746 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену адресу одержувача вантажу, який був відправлений згідно накладної №43348101, а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 1 921 грн. 00 коп.
Відповідач в письмовому відзиві №15-2365 від 16.07.2019 зазначив, що 02.01.2019 листом №37/001 він просив РФ «Південна залізниця» ст. Баси здійснити відправлення телеграми на станцію Правда Придніпровської залізниці про зазначення вірної адреси ПРАТ «ДКХЗ» - одержувача вантажу: м. Кам'янське, вул. Колеусівська, 1, повідомивши також позивача про згоду одержувача. Таким чином, вважає, що для позивача відсутні будь-які негативні наслідки, пов'язані з зазначенням невірної адреси отримувача вантажу у залізничній накладній №43348101. Крім того, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, беручи до уваги відсутність негативних наслідків від дій відповідача, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також просить суд взяти до уваги те, що 24.10.2011 р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн. ).
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача (вх. №6112 від 26.07.2019), в якій зазначає про те, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, яким чітко визначено розмір штрафу, а отже підстав для його зменшення немає.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
29.12.2018 зі станції Баси Південної залізниці Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» здійснило відправлення вагону № 76034446 згідно накладної № 43348101 на станцію Правда Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод» (далі - ПРАТ «ДКХЗ»).
У накладній №43348101 в графі 4 «Найменування одержувача» відповідачем зазначено - «ПРАТ «ДКХЗ», в графі 4 «Адреса одержувача» відповідачем зазначено « 851901 г. Мариуполь, ул. Лепорского, 1».
По прибутті 04.01.2019 відправки №43348101 на станцію призначення Правда Придніпровської залізниці було виявлено, що адреса одержувача, зазначена відповідачем у накладній, не відповідає адресі ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод», про що складено акт загальної форми №1011 від 04.01.2019.
Відповідач 02.01.2019 в листі №37/001 просив РФ «Південна залізниця» ст. Баси здійснити відправлення телеграми на станцію Правда Придніпровської залізниці про зазначення вірної адреси ПРАТ «ДКХЗ» - одержувача вантажу: м. Кам'янське, вул. Колеусівська, 1, повідомивши також позивача про згоду одержувача на внесення відповідних змін.
02.01.2019 на адресу станції призначення Правда надіслано телеграму № 01 із зазначенням вірної адреси одержувача вантажу, після чого до накладної №43348101 внесено відповідні виправлення у графі 4, а саме: замість раніше зазначеної адреси: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . Лепорского, 1, зазначено вірну - м. АДРЕСА_3 .
Згідно залізничної накладної № 43348101 провізна плата від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці складає 15 749 грн. 20 коп.
У зв'язку з викладеним вище та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 78 746 грн. 00 коп. за невірно зазначену в накладній адресу вантажоодержувача.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина 5 статті 307 Господарського кодексу України).
За змістом статей 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N644 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів», представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 (далі за текстом - «Правила»), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевідного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Умовами п.2.1. Правил передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Так, графа 4 накладної «Одержувач» заповнюється у порядку, передбаченому для графи «Відправник».
Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошті.
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).
Судом встановлено, що залізнична накладна №43348101, яка є договором перевезення, містить у собі на першій сторінці застереження (умову) такого змісту: «Вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, відповідно до статей 24, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457».
До того ж, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказаної залізничної накладної зазначено прізвище представника відправника - Цвентарна Л. ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та ч. 1 ст.26 Закону «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного, перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Судом встановлено, що станцією Правда Придніпровської залізниці правомірно складено саме акт загальної форми, про що зазначено у залізничній накладній, оскільки виявлено факт невірного зазначення відповідачем адреси вантажоодержувача у накладній № 43348101.
Таким чином, судом встановлено, що акт загальної форми № 1011 від 04.01.2019 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.
Крім того, сам факт невірного зазначення адреси вантажоодержувача у залізничній накладній № 43348101 визнається відповідачем.
Згідно підпунктів 6 та 3, пунктів 3.3. та 3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Зі змісту п. 5.5 Правил вбачається, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Відповідно до вимог статті 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту (п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення).
Відповідно до накладної № 43348101, провізна плата за вагон від станції Баси Південної залізниці до станції Правда Придніпровської залізниці становить 15 749 грн. 20 коп., таким чином сума штрафу складає 78 746 грн. 00 коп.
У відзиві №15-2365 від 16.07.2019 на позов відповідач просить суд зменшити розмір штрафу, заявленого до стягнення, посилаючись на відсутність негативних наслідків від дій відповідача, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині невірного оформлення перевізних документів, а також просить суд взяти до уваги те, що 24.10.2011 р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», а з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн.).
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського Кодексу України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд зауважує, що цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вирішуючи питання про зменшення нарахованого відповідачу розміру штрафу, суд враховує наступні обставини: 24.10.2011 р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ “Сумихімпром”; з 30.10.2012 введено процедуру санації, що свідчить про вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача (дефіцит обігових коштів складає 1 515 млн. грн., сума кредиторської заборгованості - 2 048 млн. грн., непокритий збиток - 1 357 млн. грн. ); позивачем не подано суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок внесення відповідачем невірної адреси вантажоодержувача; крім того, зазначене порушення усунуто відповідачем в найкоротші терміни шляхом уточнення відповідної адреси та своєчасного повідомлення про це і позивача, і станції призначення, і вантажоодержувача.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, на переконання суду застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на 50% - до 39 373 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; код ЄДРПОУ 05766356) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237; п/р НОМЕР_1 , в АТ «Ощадбанк», МФО 300465, отримувач: філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ «Укрзалізниця») 39 373 грн. 00 коп. штрафу за невірно зазначену адресу вантажоодержувача.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12; код ЄДРПОУ 05766356) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237; п/р НОМЕР_2 , Філія Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482) 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 06.09.2019 р.
Суддя О.Ю. Соп'яненко