02 вересня 2019 року Справа № 915/1868/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АНБАР”, вул.Сім'ї Сосніних, 3, м.Київ, 03134
до відповідача: Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод”, вул. 1 Слобідська, 120, м.Миколаїв, 54017
про: стягнення 15 750,68 грн.,
12.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “АНБАР” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №9 від 08.08.2019 про стягнення з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” заборгованості у розмірі 15 750,68 грн. з якої: 11 407,20 грн. - основний борг, 1 566,24 грн. - пеня, 2 327,23 грн. - інфляційні втрати, 450,01 грн. - 3% річних.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №19-01/072018 від 19.07.2018 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 02 вересня 2019 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача.
02.09.2019 позивач засобами факсимільного зв'язку до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд судове засідання провести без представника позивача. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 02.09.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 37587919 (а.с.43).
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
19 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АНБАР” (далі - постачальник) та Державним підприємством “Миколаївський бронетанковий завод” (далі - покупець) було укладено договір поставки №19-01/072018 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, поставити покупцю металопрокат, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях та/або в рахунках на оплату, що є Додатками до цього Договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним Договором (п.1.1 Договору).
У відповідності до п.3.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар на умовах поставки DDP - склад покупця, м.Миколаїв АДРЕСА_1 120, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS», у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в Специфікації та/або у рахунках на оплату.
Пунктом 3.4 Договору визначено, що при передачі товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати оригінали наступних документів: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товарно - транспортну накладну; сертифікат або паспорт якості на товар; податкову накладну в електронному вигляді зареєстровану в ЄДРПН, а також інші документи, визначені сторонами на партію товару.
Згідно п.4.1 Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Специфікаціях та/або у рахунках на оплату і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару.
Відповідно до п.4.3 Договору, ціна Договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно Специфікацій та/або у рахунку на оплату протягом періоду дії даного Договору.
У відповідності до п.5.2 Договору, оплата по даному Договору, якщо інше не визначено в Специфікації, здійснюється наступним чином: відстрочка платежу 14 календарних днів від суми Специфікації та/або рахунків на оплату здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату.
Згідно п. 9.3 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем була підписана:
- Специфікація №1 від 19.07.2018, згідно якої позивач повинен поставити
відповідачу круг 180 ст.40Х загальною кількістю 194,0 кг. на загальну суму 11 407,20 грн. з ПДВ. У специфікації визначені умови оплати, а саме 100% протягом 14 календарних днів з дня поставки товару. Термін поставки ТМЦ на склад покупця - до 10 робочих днів з моменту підписання специфікації (а.с.36);
- Специфікація №2 від 31.07.2018, згідно якої позивач повинен поставити
відповідачу дріт 1,5 ст.3 ТО цинк, загальною кількістю 50,00 кг. на загальну суму 5 820,00 грн. з ПДВ. У специфікації визначені умови оплати, а саме 100% протягом 14 календарних днів з дня поставки товару. Термін поставки ТМЦ на склад покупця - до 10 робочих днів з моменту підписання специфікації.
Позивач, на виконання зобов'язань за Договором та Специфікацій поставив відповідачу товар на загальну суму 17 227,20 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №АН3107/02 від 31.07.2018 на суму 11 407,20 грн. (а.с.28), видатковою накладною №АН3107/01 від 31.07.2018 на суму 5 820,00 грн. (а.с.29), товарно - транспортною накладною №3107-1 від 31.07.2018 (а.с.17,18),
Товар згідно вказаних видаткових накладних був отриманий відповідачем на підставі доручення №2554 від 20.07.2018 (а.с.27), що підтверджується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.
Для оплати поставленої продукції позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, а саме рахунок - фактура №АН19/07/01 від 19.07.2018 (а.с.30), рахунок - фактура №АН27/07/01 від 27.07.2018 (а.с.31).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач 15.07.2019 частково здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 5 820,00 грн., в підтвердження чого надає платіжне доручення №1348 від 15.04.2019 (а.с.19).
Таким чином заборгованість відповідача становить 11 407,20 грн. (17 227,20 грн. - 5 820,00 грн.).
З метою отримання грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію №4 від 14.12.2018 з вимогою погасити заборгованість (а.с.22).
Відповідач у наданій відповіді на претензію вказав на скрутне матеріальне становище підприємства, у зв'язку з чим не може здійснити відповідний платіж (а.с.20).
Відповідач грошові кошти за поставлений товар у сумі 11 407,20 грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 407,20 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до п.7.2 Договору, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.14) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 566,24 грн. нараховану на суму заборгованості 17 227,00 грн. за період з 15.08.2018 по 15.02.2019, розмір якої є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 450,01 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 17 227,00 грн. за період з 15.08.2018 по 14.04.2019
у розмірі 344,07 грн.;
- на суму заборгованості 11 407,00 грн. за період з 15.04.2019 по 05.08.2019 у розмірі 105,94 грн., розмір яких є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону, та підлягає задоволенню
Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 2 327,23 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 17 227,00 грн. за період з червня 2018 року по
березень 2019 року у розмірі 1 969,05 грн.;
- на суму заборгованості 11 407,00 грн. за період з березня 2019 року по
червень 2019 року у розмірі 358,18 грн.
Проте з таким розрахунком позивача суд погодитися не може з огляду на таке.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
У відповідності до листа Верховного Суду України №62-97р., розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
За розрахунком суду, здійсненого за допомогою системи “Законодавство” з урахуванням періоду прострочення починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, інфляційні втрати становлять 1 598,53 грн., нараховані:
- на суму заборгованості 17 227,00 грн. за період з вересня 2018 року по
березень 2019 року у розмірі 1461,82 грн.;
- на суму заборгованості 11 407,00 грн. за період з квітня 2019 року по
червень 2019 року у розмірі 136,71грн.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 728,70 грн. (2 327,23 грн. - 1 598,53 грн.) задоволенню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару в строк визначений Договором, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий
завод” (вул. 1 Слобідська, 120, м.Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АНБАР” (вул.Сім'ї Сосніних, 3, м.Київ, 03134, код ЄДРПОУ 41301708) заборгованості у розмірі 11 407,20 грн. -пені у розмірі 1 566,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 598,53, 3% річних у розмірі 450,01 грн. та 1824,95 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2019
Суддя Н.О. Семенчук