вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1147/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу від 16.04.2019
02.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу від 16.04.2019 (вх. № 1197/19) за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козир Юлії Володимирівни заборгованості у розмірі 70005,92 грн, з яких 50000,00 грн боргу по кредиту, 5961,12 грн боргу по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 8000,00 грн боргу по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 6044,80 грн пені.
Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням боржником грошових зобов'язань за кредитним договором від 12.07.2018, укладеним через систему інтернет-клієнт-банкінгу шляхом підпису із використанням електронного цифрового підпису Анкети-заяви про приєднання до п. 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуги "КУБ".
Ухвалою від 06.05.2019 Господарський суд Київської області відмовив Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу судового наказу від 16.04.2019 (вх. № 1197/19) у справі №911/1147/19 за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козир ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 70005,92 грн на підставі п. 4 ч.1 ст. 152 ГПК України, з мотивів відсутності у боржника статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою від 15.08.2019 Північний апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2019 у справі №911/1147/19 скасував, справу повернув до Господарського суду Київської області для вирішення питання про видачу судового наказу.
05.09.2019 справа №911/1147/19 надійшла до Господарського суду Київської області та була передана судді Антоновій В.М. для подальшого розгляду заяви Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу від 16.04.2019.
Дослідивши вимогу заявника на предмет відповідності її приписам ст. ст. 147, 148, 150 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на таке.
За ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 150 цього ж кодексу унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, останнім подано до суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" з додатком та з пам'яткою позичальника по кредиту "КУБ", а також Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", які, за твердженням заявника, разом складають кредитний договір від 12.07.2018, укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_2 , розрахунок заборгованості за договором від 12.07.2018 станом на 12.04.2019, а також копії виписок по здійсненим операціям по банківським рахункам боржника.
У відповідності до п.п. 3.2.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24.
Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.
Згідно з п.п. 3.2.8.11 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви про приєднання та перерахування Банком кредитних коштів на рахунок клієнта.
Заявник у своїй заяві про видачу судового наказу посилається на те, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" підписана боржником 12.07.2018 через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису. На підтвердження вказаного надає копію документа (файла) із назвою "Об'єкт перевірки: Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ.pdf".
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (в редакції чинній станом на 12.07.2018) передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Копією електронного документа на папері є візуальне подання його на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції чинній станом на 12.07.2018) встановлено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
У статті 6 вищевказаного Закону визначені основні дані, які повинен містити сертифікат ключа, серед них: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Поряд з цим, на думку суду, матеріали заяви про видачу судового наказу не містять належних та допустимих доказів того, що саме боржником підписано електронним цифровим підписом Анкету-заяву від 12.07.2018 про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", оскільки банком не подано до суду доказів отримання боржником електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, у тому числі в АТ "ПриватБанк".
Окрім того, Анкета-заява не містить зразків підписів та/або відбитки печатки боржника, відсутні докази укладення між сторонами угоди щодо надання боржнику доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк.
Також матеріали заяви про видачу судового наказу не містять доказів належного доведення до боржника кредитних лімітів. Додана заявником до заяви про видачу судового наказу копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" не містить рахунку, який просить відкрити особа з метою отримання грошових коштів, що взагалі унеможливлює встановлення факту її відношення до наданих заявником банківських виписок.
Разом з тим, суд зауважує, що кредитний договір від 12.07.2018 у вигляді Анкети-заяви, не містить відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, в той час як вимога про стягнення пені заявлена банком у заяві про видачу наказу.
Що стосується документу (файлу), який надано заявником в підтвердження підписання боржником електронним цифровим підписом Анкети-заяви від 12.07.2018 про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", то останній містить не всі відомості, які в силу ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис", повинен містити сертифікат ключа як документ, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувачу.
Разом з тим, відкритий ключ має міститися в сертифікаті відкритого ключа і підтверджувати приналежність відкритого ключа електронного цифрового підпису певній особі. Сертифікат відкритого ключа може публікуватися на сайті відповідного центру сертифікації ключів відповідно до Договору про надання послуг електронного цифрового підпису.
Оскільки ні заявником, ні матеріалами заяви про видачу судового наказу не підтверджено отримання боржником цифрового підпису відповідно до Договору про надання послуг електронного цифрового підпису та підписання саме боржником з використанням цифрового підпису Анкети-заяви від 12.07.2018 про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", отже відсутні докази відкриття клієнту рахунку відповідно до договору "Кредит КУБ" від 12.07.2018, користування ним та отримання кредиту.
Окрім іншого, при здійсненні аналізу порядку укладення між сторонами кредитного договору у спосіб приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, опублікованих банком на своєму офіційному сайті, судом враховано правові позиції Верховного Суду, наведені у постановах при вирішенні спорів у кредитних зобов'язаннях від 11.07.2018 у справі №356/1261/16-ц та від 24.05.2018 у справі №630/366/16-ц, де суд вказав про необхідність подання банком належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ті Умови, які банк надав суду, є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг і що саме ці Умови мав на увазі клієнт, підписуючи заяву, чи передбачені цими Умовами штрафні санкції, нараховані банком.
Також Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що мають бути докази в підтвердженя того, що клієнт не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг, а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився, про що має бути його підпис в цьому документі. За відсутності у сторони цих стандартних Умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в Анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого ч. 3 ст. 203 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником АТ КБ "Приватбанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Слід зауважити, що всупереч вищевказаному, банк доказів того, що клієнт станом на 12.07.2018 був ознайомлений із тією редакцією Умов та правил надання банківських послуг, що є додатком до заяви про видачу судового наказу, не надав. Долучений банком до матеріалів заяви Витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг" не містять підпису клієнту як позичальника про ознайомлення з ними.
В свою чергу, суд зазначає, що мотивуючи свої вимоги, банк у позові посилається на пункти Умов та правил надання банківських послуг, для прикладу п. 3.2.8.1, п. 3.2.8.3, які у Витязі з "Умов та правил надання банківських послуг", наданих банком в якості додатку до заяви про видачу судового наказу, викладені в іншій редакції.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням правових позицій Верховного Суду щодо правильного застосування правових норм у подібних правовідносинах у сфері банківського кредитування, господарський суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що Витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг", що приєднаний до заяви про видачу судового наказу, є частиною кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви від 12.07.2018.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подані банком до суду документи, зокрема Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" разом із Витягом "Умови та правила надання банківських послуг", в даному випадку, не можуть розцінюватись як договір, укладений в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким у банка виникає право пред'явити вимогу про стягнення грошової заборгованості з клієнта, оскільки неможливо встановити ким та коли підписано даний договір та чи підписано його взагалі в електронній формі, а також які саме умови кредитного договору щодо ліміту кредиту та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання були погоджені між сторонами.
Наведене свідчить про недотримання заявником при зверненні до суду вимог п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1. ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Оскільки заява заявника про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козир Юлії Володимирівни заборгованості у розмірі 70005,92 грн, з яких 50000,00 грн боргу по кредиту, 5961,12 грн боргу по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість, 8000,00 грн боргу по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 6044,80 грн пені не відповідає вимогам ст.150 ГПК України, отже вказане є підставою для відмови у видачі заявнику судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 цього ж Кодексу.
Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 129, 148, 150, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. 153, ст. 234 ГПК України, суд, -
Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" у задоволенні заяви про видачу судового наказу від 16.04.2019 (вх. № 1197/19) за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Козир Юлії Володимирівни заборгованості у розмірі 70005,92 грн на підставі п. 1 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.М. Антонова