вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1746/19
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін
позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого», смт Дослідницьке Васильківського району Київської області
про стягнення грошових коштів
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 12.07.2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (далі - відповідач, Наукова установа) про стягнення 840,11грн, з яких: 795,23грн пеня, 44,87грн 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 921,00грн.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст.20, 173-175, 193, 230-231, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 509, 525-526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання позивачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2566/15-ТЕ(Т)-17 від 02.02.2015 в частині оплати за поставлений газ, у зв'язку із чим позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені та 3% річних.
1.2. Відповідач правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався та відзиву на позовну заяву не подав.
2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
12.07.2019 разом із позовною заявою АТ «НАК «Нафтогаз України» було подано суду клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, яке судом було задоволено, про що винесено відповідну ухвалу від 16.07.2019.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 03.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного без виклику сторін та запропоновано учасникам справи подати до суду у встановлений строк заяви по суті справи, передбачені ст. 161 ГПК України.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
02.02.2015 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Державною установою (покупець) укладено договір №2566/15-ТЕ(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується перердати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію Украни НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (т. 1 а.с. 16-20).
Згідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцю та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).
Строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).
Договір габуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).
Так, на виконання умов Договору продавцем було поставно природний газ на загальну суму 43 650,72грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 24.02.2015 на суму 11 845,64грн; від 28.05.2015 на суму 11 554,99грн; від 31.03.2015 на суму 9 377,79грн; від 30.04.2015 на суму 7 560,61грн; від 31.05.2015 на суму 1 682,80грн; від 30.06.2015 на суму 1 628,89грн (т. 1 а.с. 24-28), а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість у період з 17.03.2015 по 28.07.2015 (т. 1 а.с. 30). Доказів протилежного учасниками справи надано не було.
5. Щодо порушеного права
Ураховуючи те, що відповідач здійснював оплату за поставлений природний газ несвоєчасно, АТ «НАК «Нафтогаз» нарахував Науковій установі пеню у розмірі 795,23грн та 3% річних у розмірі 44,87грн.
6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
На виконання умов Договору, постачальником було поставлено покупцю природний газ на загальну суму 43 650,72грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість у період з 17.03.2015 по 28.07.2015. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.
У своїй позовній заяві позивач стверджує, що Науковою установою несвоєчасно було оплачено поставлений АТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ, у зв'язку із чим відповідач порушив п. 6.1 Договору, а відтак відповідач зобов'язаний позивачу пеню та 3% річних. Проте, із зазначеним твердженням суд не може погодитись із наступних підстав.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону №1730-VIII).
У ч. 1 ст. 5 Закону №1730-VIII зазначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.
На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону (ч. 3 ст. 5 Закону №1730-VIII).
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до п.14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас, ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ч.3 ст.7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч.3 ст.7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №917/440/18, від 26.02.2019 у справі №926/992/18, від 04.04.2019 у справі №906/576/18, від 13.05.2019 у справі №914/1535/18, від 14.05.2019 у справі №905/300/18, від 29.05.2019 у справі №916/2279/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18).
Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст.1,2,3 Закону №1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18).
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону №1730-VIII, тоді положення ст.ст.1,2,3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18)
Проаналізувавши п.1.2 Договору, суд дійшов висновку, що Державною установою купувався у АТ «НАК «Нафтогаз України» природний газ саме для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а тому суд вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону №1730-VIII.
Як зазначалось вище, у період з 17.03.2015 по 28.07.2015 відповідачем було погашено заборгованість за поставлений природний газ позивачем, тобто, до набрання чинності Законом №1730-VIII (30.11.2016).
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня у розмірі 795,23грн та 3% річних у розмірі 44,87грн не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог ст. 7 Закону №1730-VIII. За таких обставин, позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз» задоволенню не підлягають.
7. Щодо судових витрат.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позові, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 183, 236-238, 240 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст.257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення складений та підписаний 06.09.2019.