ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2019Справа № 910/6833/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
про стягнення 14 815,85 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - відповідач) про стягнення 14815,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №236-13 від 01.04.2013 в частині здійснення оплати за надані останньому послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/6833/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), встановлено відповідачу строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, з доказами його направлення позивачу, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
15.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 була надіслана сторонам по справі у встановленому порядку.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі, яка направлена на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не отримав, що підтверджується поштовим поверненням, конверт № 0103050528263, який направлявся відповідачу на адресу: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27 А та був повернутий «по закінченню встановленого строку ».
За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.04.2013 між Комунальним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду «Житло - сервіс» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - організація) було укладено договір № 236-13.
Згідно п.1.1. Договору підприємство, керуючись п.п. 6, 7 ст. 31 Закону України «Про телекомунікації» та відповідно до технічних умов, надає Організації можливість доступу до внутрішніх стояків слабих струмів з місцями для розміщення відповідного сертифікованого телекомунікаційного устаткування в технічних приміщеннях та його підключення до внутрішньобудинкових інженерних мереж у будинку № 6 по вул. Кадетський гай , підтримує внутрішньобудинкові мережі та приміщення в належному технічному стані, а Організація, на умовах цього Договору оплачує Підприємству ці послуги.
Відповідно до п.3.1. Договору Організація зобов'язується до 25-го числа кожного місяця сплачувати Підприємству грошові кошти за цим договором в розмірі, визначеному у додатку №1 та додатку №2 до цього Договору. Перша оплата за цим Договором на умовах попередньої оплати в розмірі місячного нарахування здійснюється Організацією протягом 3-х банківських днів на підставі рахунку-фактури, яку Організація отримує у Підприємства.
Як встановлено п.3.2. Договору Підприємство до 15 числа кожного поточного місяця здійснює нарахування попередньої оплати за цим Договором на наступний розрахунковий період і надає (надсилає) Організації до 20 числа поточного місяця рахунок-фактуру.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що розмір попередньої плати не перевищує 100 % нарахованої плати за місяць. Різниця між попередньою оплатою та фактичною сумою оплати за цим Договором: в разі недоплати - оплачується Організацією, в разі переплати - вважається оплатою за майбутні розрахункові періоди по Договору.
Згідно з п. 3.5. Договору сума щомісячної плати за цим Договором може змінюватись у зв'язку зі зміною вартості послуг, цін та тарифів, які впливають на розмір оплати, зміною кількості будинків, про що укладається додаткова угода. Про зміну суми оплати зацікавлена Сторона письмово повідомляє іншу Сторону з обґрунтуванням причин, що зумовили зміну щомісячної оплати за 5 робочих днів до бажаної дати.
Договір укладений терміном на один рік і діє з 01.08.2013 до 31.03.2014 (п. 6.1. договору).
Відповідно до п.6.2. Договору якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін не заявить письмово іншій Стороні про розірвання Договору або зміни умов Договору, то Договір вважається продовженим ще на один рік і на тих же умовах.
Додатковою угодою № 1 від 02.02.2015 про внесення змін до Договору № 236-13 від 01.04.2013 сторони внесли зміни в Додаток № 2 Договору «Розрахунок відшкодування витрат використання електроенергії» з 01 лютого 2015р. та виклали його в редакції, що додається.
Позивач посилаючись на ст.ст. 20, 173, 175, 193 ГК України, обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням умов договору, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 14 815, 85 грн.
17.10.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 110/005-1121, в якій просив погасити заборгованість в тому числі і згідно договору № 236-13 від 01.04.2013 р., проте, вказана претензія залишена без задоволення.
Таким чином, позивачем у період з березня 2015 року по грудень 2018 року надано послуг згідно договору № 236-13 на загальну суму 60 912, 36 грн, проте відповідачем здійснено оплату частково на загальну суму 46 096, 51 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 14 815, 85 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 236-13 від 01.04.2013 р. та додаткові угоди до нього, відповідно до яких позивачем надано відповідачу можливість доступу до внутрішніх стояків слабих струмів з місцями для розміщення відповідного сертифікованого телекомунікаційного устаткування в технічних приміщеннях та його підключення до внутрішньобудинкових інженерних мереж у будинку № 6 по вул. Кадетський гай , а відповідач відшкодовує втрати використаної електроенергії відповідно до Додатку № 2 до Договору № 236-13 від 01.04.2013 року.
Вказана заборгованість також підтверджується зведеними щомісячними розрахунками втрат електроенергії, які здійснювалися за формулою: споживання електроенергії, згідно потужності обладнання по кожному об'єкту, помножений на діючий тариф НКРЕ станом на день розрахунку.
Проте в порушення умов вказаного договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснював не належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 14 815, 85 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач не заперечував щодо наявності заборгованості перед Позивачем та неодноразово визнавав її у своїх гарантійних листах. Вказаними листами Відповідач надавав Позивачу гарантії щодо сплати наявної заборгованості.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення платежів належним чином не виконав, на підтвердження іншого відповідачем доказів не подано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 14 815, 85 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи, при цьому, позивачем на підтвердження понесених таких витрат надано суду: договір про надання правничої допомоги №174-19 від 01.02.2019, укладений між Адвокатським об'єднанням "Шенлі" та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"; додаток №1 до Договору, в якому вказана вартість послуг; акт виконаних робіт за травень 2019 року по договору про надання правничої допомоги №174-19 від 01.02.2019; детальний опис робіт (наданих послуг) у справі № 910/6833/19 та виписка з банку про здійснену оплату за договором про надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому судом зазначається, що відповідачем не надано доказів неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги позовним вимогам.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, Господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул.Червоногвардійська, 27 А; код ЄДРПОУ 34726705) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25 Б, код ЄДРПОУ 31025659) заборгованість у розмірі 14 815 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 85 коп., судовий збір у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 06.09.2019 року.
Суддя М.Є. Літвінова