ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2019Справа № 910/8794/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Рачека Станіслава Володимировича, м. Київ
про стягнення 45 158,00 грн.,
Представники:
від позивача: Куксюк А.Л.;
від відповідача: не з'явились;
вільний слухач: Пефтієва А.В .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрпак" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Рачека Станіслава Володимировича про стягнення сплачених грошових коштів у розмірі 45 158,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно договорів № 05032019, № 05032022 від 05.03.2018 р., згідно яких позивачем було перераховано аванс, проте відповідач передбачених договорами послуг з просування товару (послуг) в соціальних мережах не виконав, у зв'язку з чим повинен повернути позивачу сплачені кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 01.08.2019 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 р. (з урахуванням ухвали суду від 21.08.2019 р.) оголошено перерву у судовому засіданні до 05.09.2019 р. у зв'язку із неявкою відповідача.
У судове засідання 05.09.2018 р. представник відповідача вдруге не з'явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрпак" (далі - ТзОВ «Центрпак», замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Рачеком Станіславом Володимировичем (далі - ФОП Рачек С.В., виконавець/відповідач) був укладений договір №05032022, предметом якого є надання послуг з просування товару (послуг) в соціальних мережах, а саме: виконавець зобов'язується надати послуги з просування товару/послуг замовника, що знаходяться за відповідними адресами: https://facebook.com/centerpak, https://instagram.com/centerpak, а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.
Згідно п. 3.1. договору, датою початку надання послуг вважається 1-й робочий день, який слідує за днем надходження передоплати за майбутній місяць на рахунок виконавця.
Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунковий період становить 30 календарних днів і починається з фіксованого числа. Фіксоване число першого розрахункового періоду - робочий день, наступний за днем надходження першої оплати на рахунок виконавця.
Пунктом 5.1.2 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний приступити до надання послуг протягом 3 робочих днів з моменту надходження грошових коштів в розмірі, визначеному в розділі 6 цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору, вартість послуг є договірною та складає 5 000,00 грн. щомісяця.
Згідно п. 6.3 договору, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю суму, зазначену в п.6.1 договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Підтвердженням надання послуг за договором є акт про надані послуги, який повинен бути направлений замовнику для затвердження і підписання не пізніше 5 робочих днів від дати закінчення надання послуг (п. 7.1 Договору).
Пунктом 7.2. договору визначено, що виконавець передає замовнику звіт про надані протягом поточного місяця послуги, шляхом складання та направлення звіту про надані послуги. Звіт є невід'ємним додатком до акту прийому-передачі наданих послуг.
Також, 05.03.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №05032019 щодо надання послуг з розміщення інформації на веб-узлах (контекстна реклама), предметом якого є проведення рекламної компанії (розміщення інформації) на веб-узлі google.com та всіх веб-узлах (дзеркалах) зв'язаних з останнім, за допомогою сервісу Google AdS, який належить ТОВ Гугл.
Відповідно до п. 2.3 договору, виконавець надає звіти щодо використання коштів, наданих замовником протягом 5 днів після завершення рекламної компанії.
Згідно п. 4.1 договору, вартість послуг є договірною та складає 6 000,00 грн. щомісяця.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що замовник зобов'язаний виплатити виконавцю суму, визначену в п.4.1 договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
У відповідності до вказаних договорів відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату. Так, згідно договору №05032022: рахунок на оплату № 05032019 від 05.03.2019 р. на суму 5000,00 грн., рахунок на оплату № 11032019 від 11.03.2019 р. на суму 2 400,00 грн., рахунок на оплату № 19032019 від 19.03.2019 р. на суму 3 068,00 грн., рахунок на оплату №22032019 від 22.03.2019 р. на суму 3 090,00 грн., рахунок на оплату №19032019 від 28.03.2019 р. на суму 3 000,00 грн., рахунок на оплату №05042019 від 05.04.2019 р. на суму 5 000,00 грн., рахунок на оплату №09042019 від 09.04.2019 р. на суму 5 000,00 грн., рахунок на оплату №17042019 від 17.04.2019 р. на суму 10 500,00 грн., та згідно договору №05032019 рахунок на оплату №06032019 від 06.03.2019 р. на суму 6 000,00 грн.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином та оплатив виставлені рахунки на загальну суму 45 158,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3305 від 07.03.2019 р., №3321 від 13.03.2019 р., №3330 від 15.03.2019 р., №3344 від 19.03.2019 р., №3356 від 22.03.2019 р., №3402 від 01.04.2019 р., №3414 від 05.04.2019 р., №3427 від 09.04.2019 р., №3457 від 17.04.2019 р., а також банківською випискою по рахунку за період з 01.03.2019 р. по 08.05.2019 р.
Проте, відповідач в порушення умов вказаних договорів, до виконання робіт не приступив, звітів по статистиці рекламної компанії та актів виконаних робіт позивачу не надав, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.
29.05.2019 р. позивач направив відповідачу претензію щодо повернення сплачених грошових коштів у розмірі 45 158,00 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами №05032022 та №05032019 від 05.03.2018 р.
Проте, як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач на претензію відповіді не надав.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори №05032022 та №05032019 від 05.03.2018 р., відповідно до яких позивачем було здійснено передоплату на загальну суму 45 158,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.
Судом встановлено, що згідно п. 3.1. договору №05032022 датою початку надання послуг вважається 1-й робочий день, який слідує за днем надходження передоплати за майбутній місяць на рахунок виконавця.
Так, оскільки позивачем перший платіж було здійснено 07.03.2019 р., відповідач зобов'язаний був приступити до виконання своїх зобов'язань 08.03.2019 р., проте в порушення вказаних умов договору, ФОП Рачек С.В . зобов'язань не виконав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно договорів №05032022 та №05032019 від 05.03.2018 р.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 29.05.2019 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 123 від 28.05.2019 р. щодо повернення сплачених грошових коштів у розмірі 45 158,00 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами №05032022 та №05032019 від 05.03.2018 р. Проте, відповідач претензію не задовольнив.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем взяті зобов'язання належним чином не виконані, суд приходить до висновку, що підставою для звернення про стягнення з відповідача сплаченого авансу у розмірі 45 158,00 грн. є пред'явлення претензії вих. №123 від 28.05.2019 р., яку позивач направив 29.05.2019 р. відповідачу, а тому в силу п. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити вказану суму у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Рачека Станіслава Володимировича авансового платежу у розмірі 45 158,00 грн. обґрунтованими, які відповідно підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Так, згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З вищенаведеного випливає, що для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні необхідно надати суду докази фактично понесених витрат.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, надано суду договір №132-05/19 про надання правової допомоги від 15.05.2019 р., а також платіжне доручення №3586 від 22.05.2019 р. на суму 5 000, 00 грн. Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в частині 5000, 00 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 7 040,11 грн. покладаються також на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рачека Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпак" (04071, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 59/5; ідентифікаційний код 39759667) 45 158 (сорок п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. - коштів, сплачених в рахунок авансу, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правову допомогу та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 06.09.2019.
Суддя В.В. Бондарчук