ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2019Справа № 910/8386/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Копатько Оксани Олександрівни, м. Київ
про стягнення 19 801,34 грн.
Представники:
від позивача: Хмелюк А.П.;
від відповідача: не з'явились.
Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Копатько Оксани Олександрівни про стягнення заборгованості за договором №4-104 ЦКУ РТ про надання телекомунікаційних послуг в розмірі 19 801,34 грн., у тому числі: 16 780,80 грн. - основного боргу, 2 787,30 грн. - пені та 233,24 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг згідно договору №4-104 ЦКУ РТ про надання телекомунікаційних послуг від 21.03.2016 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 01.08.2019 р.
У судове засідання 01.08.2019 р. з'явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 01.08.2019 р. у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 02.09.2019 р.
У судове засідання 02.09.2019 р. з'явився представник позивача, який просив суд задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача вдруге не з'явився у судове засідання, відзиву на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.03.2016 р. між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - виконавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Копатько Оксаною Олександрівною (далі - ФОП Копатько О.О., замовник/відповідач) було укладено договір №4-104 ЦКУ РТ про надання телекомунікаційних послуг, предметом якого є надання виконавцем послуг з технічного обслуговування і експлуатації технічних засобів замовника, які є частиною мереж мовлення згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору, виконавець виставляє замовнику рахунок на оплату та акт виконання робіт (надання послуг) до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 4.3. договору, за умови підписання сторонами акту виконаних робіт (надання послуг), замовник перераховує суму вказану в рахунку на сплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим та повертає один оригінальний примірник акту оформлений належним чином на адресу виконавця.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі недотримання замовником строків і порядку ро згляду акту надання послуг відповідно до п. 4.3. цього договору, акт вважається узгодженим сторонами.
Відповідно до п. 4.5. договору, зміна суми, зазначеної в рахунку на сплату в односторонньому порядку не допускається.
30.11.2017 р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №4-104 ЦКУ РТ від 21.03.2016 р., відповідно до якої з 01.01.2018 р. ціна договору становить 2 097,60 грн. з ПДВ на місяць.
На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування і експлуатації технічних засобів, та у відповідності до умов договору були направлені на адресу відповідача наступні акти виконаних робіт та рахунки на оплату:
- акт виконаних робіт №1631 від 31.12.2018 р. та рахунок на сплату №1816 від 21.12.2018 р. на суму 2 097,60 грн.;
- акт виконаних робіт №1513 від 30.11.2018 р. та рахунок на сплату №1699 від 30.11.2018 р. на суму 2 097,60 грн.;
- акт виконаних робіт №1366 від 31.10.2018 р. та рахунок на сплату №1541 від 31.10.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
- акт виконаних робіт №1227 від 30.09.2018 р. та рахунок на сплату №1397 від 30.09.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
- акт виконаних робіт №1083 від 31.08.2018 р. та рахунок на сплату №1245 від 31.08.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
- акт виконаних робіт №936 від 31.07.2018 та рахунок на сплату №1088 від 31.07.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
- акт виконаних робіт №776 від 30.06.2018 р. та рахунок на сплату №907 від 30.06.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
- акт виконаних робіт №599 від 31.05.2018 р. та рахунок на сплату №691 від 21.05.2018 р. на суму 2 097,60 грн.
Проте, в порушення умов договору, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у ФОП Копатько О.О . виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у 2018 році на загальну суму 16 780,80 грн.
12.12.2018 позивач звернувся до відповідача з листом №4602/4-07 щодо погашення заборгованості та попередив про призупинення надання телекомуніка ційних послуг відповідно до п. 6.2. Договору. Відповідач на вказаний лист відповіді не надав, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим подальше надання послуг було призупинено.
Окрім основної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 787,30 грн. - пені та 233,24 грн. - 3% річних за період з 11.06.2018 р. по 11.01.2019 р.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав послуги згідно договору на загальну суму 16 780,80 грн. Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Судом встановлено, що згідно п. 4.3. договору за умови підписання сторонами акту виконаних робіт (надання послуг), замовник перераховує суму вказану в рахунку на сплату протягом 3 (трьох) банківських днів з дня його отримання, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим та повертає один оригінальний примірник акту оформлений належним чином на адресу виконавця. Разом із тим, пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі недотримання замовником строків і порядку ро згляду акту надання послуг відповідно до п. 4.3. цього договору акт вважається узгодженим сторонами.
Судом встановлено, що позивачем дотримано умови договору, зокрема, направлено на адресу відповідача акти виконаних робіт та рахунки на оплату наданих послуг. Проте, відповідачем не було дотримано строків і порядку ро згляду актів надання послуг, відповідно акти вважаються узгодженими сторонами.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 16 780,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 787,30 грн. - пені та 233,24 грн. - 3% річних за період з 11.06.2018 р. по 11.01.2019 р.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми і пені та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні періоду простроченого грошового зобов'язання згідно рахунків №691, №907, №1088 та №1245 та відповідно у розмірі нарахування пені.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 2 404,59 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання протягом 6 місяців згідно кожного рахунку, а тому ця вимога підлягає задоволенню частково. Крім того, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 233,24 грн.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорціяйно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Копатько Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) 16 780 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 80 коп. - заборгованості, 2 404 (дві тисячі чотириста чотири) грн. 59 коп. - пені, 233 (двісті тридцять три) грн. 24 коп. - 3% річних та 1 883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн. 87 коп. - судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 05.09.2019.
Суддя В.В. Бондарчук