номер провадження справи 9/72/19
29.08.2019 Справа № 908/876/19
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД”, код ЄДРПОУ 36929041 (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149/184)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, код ЄДРПОУ 34604386 (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; 49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45)
про стягнення суми 1110931,72 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Гойдик В.М., довіреність б/н від 02.01.2019;
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, про стягнення 800433,00 грн. заборгованості за договором поставки № ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017.
Ухвалою суду від 07.05.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/876/19, присвоєний номер провадження 9/72/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.06.2019. Ухвалою суду від 06.06.2019 підготовче засідання відкладено на 01.07.2019. Ухвалою суду від 01.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 07.08.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 31.07.2019.
01.07.2019 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за якою він просить стягнути з відповідача суму 1110931,72 грн., з якої: сума 800433,00 грн. - заборгованість за договором поставки № ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017; сума 212498,51 грн. - пеня; сума 78 245,21 грн. - інфляційні втрати; сума 19755,00 грн. - 3 % річних.
Ухвалою суду від 31.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №908/876/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2019. Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 31.07.2019. Ухвалою суду від 15.08.2019 розгляд справи відкладено на 29.08.2019 об 11-30. В судовому засіданні, яке було призначено на 29.08.2019 об 11-30, оголошувалась перерва до 29.08.2019 о 15 год. 00 хв. В судовому засіданні, яке було призначено на 29.08.2019 об 11-30, були присутні представники сторін, після перерви представник відповідача в судове засідання не з'явився.
29.08.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду у даній справі є підтримані позивачем позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення їх розміру, а саме: про стягнення з відповідача суми 1110931,72 грн., з яких: сума 800433,00 грн. - заборгованість за договором поставки №ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017; сума 212498,51 грн. - пеня; сума 78245,21 грн. - інфляційні втрати; сума 19755,00 грн. - 3 % річних. Заявлені вимоги мотивовані тим, що в порушення умов п. 6.5 укладеного сторонами договору поставки відповідач не в повному обсязі оплатив отриманий від позивача в період з 19 липня 2018 по 15 березня 2019 за видатковими накладними товар на загальну суму 1295166,00 грн. Після здійснення із порушенням, визначених договором строків, часткових оплат товару на суму 446923,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача та проведення сторонами за відповідними угодами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 312664,00 грн., заборгованість відповідача становить 800433,00 грн. За порушення грошового зобов'язання відповідачу нараховані пеня, 3% річних та втрати від інфляції за час прострочення оплати. Позов обґрунтовано умовами договору поставки, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 663, 691-693 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 231 ГК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. У наданих позивачем видаткових накладних за період з 03.08.2018 по 27.08.2018 в графі «Отримав» містяться підписи та відтиски печатки ТОВ «Український Рітейл», проте не зазначено посади та дані осіб, які вчинили підпис. Позивачем не надано доказів того, що особа, які підписувала видаткову накладну мала відповідні повноваження. Таким чином, з видаткових накладних неможливо встановити хто саме їх підписав, а отже, встановити особу, яка відвантажила товар, а також повноваження осіб, які підписали ці документи. Таким чином, видаткові накладні, копії яких надані позивачем, не можуть бути прийняті судом як первинні документи на підтвердження здійснення поставки товару. В той же час позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які є у переліку обов'язкових супровідних документів, які постачальник повинен надавати разом з товаром. У зв'язку із цим, позивачем не надано належних доказів поставки товару, а документи, що надані суду не є належними доказами в розумінні чинного господарського процесуального законодавства. Згідно з п.3.5 договору поставки покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником до надання необхідних супровідних документів, що мають супроводжувати товар, які визначено у п. 3.7 договору. В запереченні на заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідач також зазначив, що наведений позивачем розрахунок пені здійснений без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, договором поставки не обумовлено, що обмеження даної норми до правовідносин сторін не застосовується. Оскільки шість місяців для нарахування пені обраховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 10.09.2018 по 10.02.2019, а не як розрахував позивач - до 01.07.2019. Також відповідач вказав про неправильність розрахунку в частині нарахування інфляційних втрат з огляду на те, що розмір боргу з урахуванням інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Позивач здійснив розрахунок з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць. На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
01.07.2019 від позивача також надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець, відповідач у справі) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД” (Постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки №ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017 із протоколами розбіжностей до цього договору і його додатку №2.
Відповідно до умов цього договору Постачальник зобов'язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору. Найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється, вказується в Додатку № 1 «Специфікація», яка є невід'ємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).
Товар поставляється Постачальником окремим партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, зазначені в погодженому замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. Замовлення передаються Покупцем по електронному зв'язку. Зобов'язання по поставці вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцеві згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України (п.п. 2.1, 2.2, 2.6 договору з протоколом розбіжностей).
Відповідно до п. 3.7 договору поставки, разом з товаром Постачальник зобов'язаний пред'явити наступні супровідні документи:
- товарно-транспортна накладна;
- видаткова накладна;
- посвідчення якості товару;
- інші документи на товар, передбачені законодавством України.
З пункту 3.5 договору слідує, що при невідповідності супровідних документів поставленого товару умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов'язкові реквізити первинних документів), Покупець має право відмовитися від приймання товару або відстрочити дату розрахунків з Постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів.
Згідно з пунктом 6.5 договору (в редакції проколу розбіжностей №1 до договору від 26.10.2017) визначено, що оплата здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця в термін не пізніше чотирнадцяти календарних днів від дня отримання Покупцем товару, що вказаний товаросупровідних документах.
В пунктах 6.1, 6.5.1 договору, з урахуванням проколу розбіжностей № 1, зазначено, що ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попередньою домовленістю з Покупцем. Нова ціна починає діяти з дати зазначеної в Специфікації. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару, що продається за цим договором визначається в товаросупровідних документах.
Сторонами була підписана Специфікація до договору (додаток №1) з визначенням найменування, асортименту та ціни товару.
Відповідно до змісту п.п. 11.1, 11.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 26 жовтня 2017. У разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично прологовується на кожний наступний рік. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, що мало місце в період дії договору.
Матеріали справи свідчать, що за видатковими накладними № 27-7480 від 03.08.2018 на суму 558678,00 грн., № 27-8152 від 20.08.2018 на суму 348612,00 грн., №27-8385 від 27.08.2018 на суму 351876,00 грн. позивач на підставі договору поставки передав відповідачу товар, всього - на загальну суму 1259166,00 грн.
Відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, шляхом перерахування на рахунок позивача 10.09.2018 (150000 грн.), 17.09.2018 (100000,00 грн.), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківською випискою по рахунку.
Також сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог згідно з підписаними ними угодами № 680 від 28.08.2018 на суму 93550,00 грн., б/н від 03.10.2019 на суму 115183,00 грн., відповідно до яких сторони дійшли згоди про зарахування на підставі ст. 601 ЦК України зустрічних однорідних вимог, внаслідок яких припинено грошові зобов'язання ТОВ «Український Рітейл» за договором поставки № ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017 перед позивачем на загальну суму 208733,00 грн.
В іншій частині отриманий товар оплачено не було, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 800433,00 грн., яку позивач просить стягнути.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, слідує, що правовідносини сторін врегульовано договором поставки № ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, виникнення обов'язку відповідача щодо виконання грошового зобов'язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні №27-7480 від 03.08.2018, № 27-8152 від 20.08.2018, № 27-8385 від 27.08.2018, за якими здійснювалася поставка товару, мають найменування юридичних осіб - покупця і продавця, перелік товару, його вартість, кількість та інші необхідні реквізити, містять посилання на угоду № ЛТФ26-10/2017 від 26.10.2017, як на підставу поставки, підписи в графах «Здав» та «Отримав», які скріплені печатками. Господарські операції з поставки товару за вказаними накладними відображено продавцем у відповідних податкових накладних, направлених до органів державної фіскальної служби України.
Посилання відповідача на незазначення при оформленні видаткових накладних посад та даних осіб, які приймали товар з боку Одержувача не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі накладних «Отримав» вказано прізвища. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи, довіреності на здійснення приймання товару не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов'язку здійснити оплату за отриманий товар, оскільки усі підписи у накладних скріплені печаткою ТОВ «Український Рітейл», що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.
Отже, вказані документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та є належними та допустимими доказами поставки позивачем та отримання відповідачем товару.
Відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не суперечить чинному законодавству, оскільки товарно-транспортна накладна є обов'язковою лише у випадку здійснення перевезення на договірних умовах, тобто коли таке перевезення здійснює третя особа, по відношенню до відправника та отримувача; така накладна є підставою для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. В інших випадках достатнім є наявність накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж (п.п. 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207). Позивач же здійснював доставку товару відповідачу власними транспортними засобами і за свій рахунок, як то встановлено в п. 2.1 договору поставки, у зв'язку із чим товарно-транспортні накладні не виписувались.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту поставки товару відповідачу та наявності заборгованості за договором спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють покупця від обов'язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами. Посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов'язань. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Надані суду матеріали справи свідчать, що відповідач оплату отриманого товару здійснив частково, в т.ч., враховуючи зарахування сторонами зустрічних однорідних грошових вимог, несплаченою залишилась сума 800433,00 грн.
Відповідач доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за поставлений товар не надав.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” на користь ТОВ “Торговий дім “Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД” суми 800433,00 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 212498,51 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п. 8.14 договору в редакції протоколу розбіжностей № 1 від 26.10.2017 до договору поставки сторони погодили, що за прострочення Покупцем оплати поставленого Постачальником товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення по дату повного та фактичного розрахунку.
Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені.
Із викладеного у заяві про збільшення розміру позовних вимог розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за загальний період з 10.09.2018 по 01.07.2019, на прострочену суму заборгованості, з урахуванням часткових оплат, а саме: за період з 10.09.2018 по 17.09.2018 на суму боргу 1109166,00 грн. (7657,80 грн. пені), за період з 17.09.2018 по 28.09.2018 на суму боргу 1009166,00 грн. (10948,76 грн. пені), за період з 28.09.2018 по 03.10.2018 на суму боргу 915616 грн. (4515,37 грн. пені), за період з 03.10.2018 по 01.07.2019 на суму боргу 800433,00 грн. (212498,51 грн. пені).
Однак, у кінцевому підсумку за результатами наведеного розрахунку, позивачем вказано загальний розмір пені в сумі 212498,51 грн., з огляду на що, суд, не виходячи за межі позовних вимог, викладених у прохальній частині заяви про збільшення розміру позовних вимог, розглядав вимоги про стягнення пені в розмірі 212498,51 грн., що відповідає періоду нарахування з 03.10.2018 по 01.07.2019.
Перевіривши розрахунок пені в цій частині, суд дійшов до висновку, що його здійснено вірно. Заперечення відповідача щодо невідповідності періоду стягнення пені приписам ч. 6 ст. 232 ГК України є безпідставними, оскільки сторонами в договорі визначено, що Покупець зобов'язаний сплатити пеню за кожен день прострочення по дату повного та фактичного розрахунку.
За таких обставин, вимоги про стягнення суми 212498,51 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 19775,00 грн. - 3% річних за період з 10.09.2018 по 01.07.2019 та суми 78245,21 грн. втрат від інфляції, нарахованої за загальний період вересень 2018 - травень 2019.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та з урахуванням невірного визначення початку періодів прострочки оплати за накладними, встановлено, що фактично до стягнення належить сума 19562,43 грн. 3% річних.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, розрахунок здійснюється за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, суд здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахування втрат від інфляції, встановив, що належна до стягнення сума втрат від інфляції становить 76962,74 грн.
На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, код ЄДРПОУ 34604386 (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД”, код ЄДРПОУ 36929041 (79035, м. Львів, вул. Зелена, 149/184) суму 800433 (вісімсот тисяч чотириста тридцять три) грн. 00 коп. основного боргу, суму 212498 (двісті дванадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 51 коп. пені, суму 76 962 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн.74 коп. інфляційних втрат, суму 19562 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 43 коп. - 3% річних, суму 16 641 (шістнадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 85 коп. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва