номер провадження справи 27/100/19
29.08.2019 Справа № 908/1330/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” (25006 Кіровоградська область м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 203, ідентифікаційний код юридичної особи 41230611)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)
про стягнення 1 788 999 грн. 82 коп.
за участю
представника позивача: Єрьоменко В.П., ордер КР № 67756 від 14.06.2019
представник відповідача: не з'явився
30.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” 1 745 661 грн. 05 коп. основного боргу, 8 044 грн. 20 коп. 3 % річних, 35 294 грн. 57 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 р., матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 31.05.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1330/19, присвоєно справі номер провадження 27/100/19. Підготовче судове засідання призначено на 25.06.2019.
Справа № 908/1330/19 розглядається за правилами загального позовного провадження.
20.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Ухвалою суду від 21.06.2019 судом задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити. Господарському суду Кіровоградської області доручено забезпечити проведення відеоконференції 25.06.2019 о 12 год. 15 хв. у приміщенні суду за адресою: 25006 Кіровоградська області м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32.
Підготовче засідання 25.06.2019 у справі № 908/1330/19 здійснювалось в режимі відеоконференцзв'язку.
Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням надати йому строк для надання відзиву, мотивуючи тим, що йому не було відомо про те, що підготовче засідання відбудеться в режимі відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим ним не було направлено на адресу відповідача копії відзиву, яку він розраховував вручити представнику позивача у залі суду. Просить відкласти підготовче засідання для надання йому часу належним чином направити на адресу відповідача відзив з доданими до нього документами. Суду відзив на позовну заяву також не надано, обґрунтовуючи тим, що на теперішній час він не може надати доказів направлення.
На підставі викладеного, суд задовольнив клопотання відповідача та відповідно до ст.ст. 165, 251 частина 1 ГПК України, у строк до 05.07.2019 подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду терміново направити копію відзиву та доданих до нього документів відповідачу, докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).
Ухвалою суду від 25.06.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 18.07.2019 р., проведення підготовчого засідання ухвалено в режимі конференцзв'язку, забезпечити проведення якого доручено Господарському суду Кіровоградської області у приміщенні суду за адресою: 25006 Кіровоградська області м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32.
02.07.2019 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву № 288 від 24.06.2019 (вх. № 08-08/13437/19 від 02.07.2019) з якого вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених вимог, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, та вказав на те, що відповідно до накладних позивачем було поставлено інший товар, що не вказаний у договорі, позивач не надав належних доказів поставки товару, оскільки надані товарно-транспортні накладні та видаткові накладні не є первинними документами, оскільки не містять прізвищ, посад, підписів відповідальних осіб. Зазначив, що акт звірки не є первинним документом та не є доказом визнання боржником своїх зобов'язань. З огляду на це, відповідач заперечує факт поставки йому товару та наявність у нього заборгованості.
Ухвалою суду від 23.04.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 29.05.2019.
14.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив № 19 від 10.05.2019 р. (вх. № 08-08/9822/19 від 14.05.2019), відповідно до якої зазначено, що дії відповідача свідчать про беззаперечність його обов'язку зі сплати коштів за поставлений товар згідно з Договором, оскільки відповідач не відмовлявся від приймання товару за накладними та жодних повернень товару не здійснював. Відповідач у своєму відзиві не навів жодних доказів необґрунтованості чи неправильності розрахунків позивача та не вказав на помилки в таких розрахунках. Стосовно недопустимості видаткових накладних як доказу позивач вказав на те, що відповідач не заперечував до моменту подання позовної заяви та не заперечував після її подання факту здійснення поставки товару позивачем та факту отримання товару відповідачем.
Позивачем надано відповідь на відзив б/н від 17.07.2019 (вх. № 08-0814710/19 від 18.08.2019), відповідно до якої зазначено, що позивач належним чином виконав умови договору, відповідач прийняв товар без зауважень, факт отримання відповідачем товару, крім видаткових накладних, підтверджується також податковою звітністю як позивача так і відповідача, що подавались підприємствами сторін до органів Державної фіскальної служби. Належних доказів повернення товару саме по даному Договору та заліку зустрічних однорідних вимог відповідачем не подано.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про проведення наступного підготовчого засідання у режимі відеоконференцзв'язку.
Ухвалою суду від 18.07.2019, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі закрито. Справи призначено до розгляду по суту у судовому засіданні 05.08.2019 р. в режимі конференцзв'язку, забезпечити проведення якого доручено Господарському суду Кіровоградської області у приміщенні суду за адресою: 25006 Кіровоградська області м. Кропивницький, вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32.
Ухвалою суду від 05.08.2019 на підставі ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи до 29.08.2019.
У судовому засіданні 29.08.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 29.08.2019, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Технічна фіксація здійснюється на комплексі "Оберіг".
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
29.08.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 29.08.2019 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В засіданні суду 29.08.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 29.08.2019р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайрок Трейд» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець), був укладений Договір поставки № 15/10/18 від 15.10.2018 (Договір).
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.
Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікація», яке є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до приписів п. 2.1 Договору, товар постачається Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов'язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару й здійснювати поставку товару за адресами, в кількості й на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами й за свій рахунок.
Згідно п. 2.2 Договору, замовлення передаються Покупцем по електронному зв'язку. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDІ-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують Додаток №2. Замовлення має містити інформацію, зазначену в Додатку №3.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що зобов'язання з постачання вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцеві, відповідно умовам цього договору і чинного законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а Постачальник вважається таким, що виконав своїм зобов'язання з поставки, якщо він здійснив поставку товарів:
в узгоджений з покупцем день і час;
в асортименті і кількості, відповідно до замовлення;
за цінами, затвердженим сторонами в специфікації;
з повним пакетом вірно заповненої супровідної документації;
у повній відповідності з чинним законодавством України та умовами даного договору.
Відповідно до п. 6.6 Договору, вимоги щодо оплати товару вказуються в Додатку № 6 до цього договору.
Приписами п. 6.7 Договору сторони передбачили, що вимоги Постачальника по оплаті поставленого товару можуть бути припинені зарахуванням вимог Покупця по оплаті послуг, зазначених в Додатку №6 до цього Договору, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця по цьому Договору та інших договорах, які укладені між сторонами.
Відповідно до п. 11.1 Договору вбачається, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2018 в разі, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Заяви про розірвання Договору поставки в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 13.1 Договору встановлено, що всі підписані додатки є невід'ємною частиною даного Договору.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору поставки останній здійснював систематичні поставки продукції ТОВ «Український Рітейл», проте відповідач проводив оплату її вартості з порушенням встановлених Договором термінів та не у повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1745661 грн. 05 коп. основної заборгованості, на яку нараховано 35294 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 8044 грн. 20 коп. - 3 % річних.
Позивачем направлялась на адресу відповідача претензія від 04.04.2019 щодо оплати вартості отриманого товару разом з актом звірки розрахунків, однак, матеріали справи не містять доказів оплати товару та відповіді на дану претензію.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 17.11.2018 по 11.04.2019 здійснював поставки товару відповідачу на загальну суму 3208840 грн. 04 коп., на підставі замовлень відповідача, про що свідчать двосторонньо підписані сторонами без заперечень та зауважень видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що вищевикладені видаткові накладні свідчать про приймання-передачу визначеного товару, який було поставлено на підставі письмових замовлень відповідача, що містять найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення первинних та щодо поставки товару, якій не обумовлено в Договорі.
Пунктом 3 Додатку № 6 до Договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 35 календарних днів з дня поставки.
Відповідач частково виконав своє зобов'язання по оплаті товару, сплативши лише 1007079 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 15.10.2018 по 13.05.2019.
Приписами п. 6.7 Договору сторони передбачили, що вимоги Постачальника по оплаті поставленого товару можуть бути припинені зарахуванням вимог Покупця по оплаті послуг, зазначених в Додатку №6 до цього Договору, вимог Покупця по оплаті штрафів, інших зустрічних вимог Покупця по цьому Договору та інших договорах, які укладені між сторонами.
Відповідач надавав позивачу комерційні послуги та в односторонньому порядку провів взаємозалік розрахунків на загальну суму 456099 грн. 99 коп., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаними сторонами.
За таких обставин, вбачається, що відповідач проводив оплату отриманого товару шляхом зарахування зустрічних вимог, про що свідчать заяви-повідомлення про зарахування однорідних вимог, та шляхом погашення заборгованості, про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах даної справи. Отже, загальний розмір виконаного грошового зобов'язання складає 1463178 грн. 99 коп., що складається з розміру сплаченого товару та взаємозаліку за надані послуги комерційного характеру.
За таких обставин, загальна сума заборгованості ТОВ «Український Рітейл» станом на час подачу позову по оплаті за поставлений позивачем по Договору складає 1745661 грн. 05 коп.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1745661 грн. 05 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Приписами п. 3.3 Договору закріплено, якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даного товару, оформивши акт розбіжностей (в порядку п. 3.6. цього договору) та зробивши відповідну відмітку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов'язань з поставки товару у встановлений термін.
Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадках, передбачених п. 3.3 та п. 3.5 цього договору, складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені під час прийняття невідповідності.
Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) має право відобразити свої заперечення при складанні акту розбіжностей.
Акт розбіжностей підписується представником покупця та особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.), з зазначенням посади та розшифрування підпису. На видатковій накладній ставиться відмітка про складання акту розбіжностей.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять акту розбіжностей чи будь-яких інших документів, що свідчили б про невідповідність товару вимогам цього договору, або документів про непогодження відповідача з прийняттям такого товару.
Отже, факти не заперечувалися та не оспорювались відповідачем, жодних наслідків невиконання або неналежного виконання позивачем обов'язків з поставки товару відповідачем не застосовувалися, претензії не заявлялися, доказів невиконання або неналежного виконання не було надано, відповідач не відмовлявся від приймання товару за такими накладними та не заявляв про відсутність супровідних документів, або про їх невідповідність, або про їх неналежне оформлення.
Згідно п. 3.7 Договору встановлено, що разом з товаром постачальник зобов'язаний пред'явити наступні супровідні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України.
Судом встановлено, що видаткові накладні свідчать про приймання-передачу визначеного товару, що містить найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення.
Що стосується заперечень відповідача стосовно часткового зарахування вимог, суд не приймає до уваги, оскільки заяву про дане зарахування відповідачем не містить доказів направлення позивачу, а що стосується тверджень щодо повернення товару в сумі 7951 грн. 29 коп., суд не може з наданих товаро-транспортних накладних ідентифікувати на підставі чого здійснена дана поставка, які документи підтверджують здійснення господарської операції та зв'язок саме з даної справою.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 23.12.2018 по 24.05.2019 (по кожній накладній окремо) про стягнення 8044 грн. 20 коп. 3 % річних та 35294 грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період з грудня 2018 р. - квітень 2019р.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки 3% та втрат від інфляції грошових коштів виконані вірно, отже стягненню з відповідача за загальний період з 23.12.2018 по 24.05.2019 (по кожній накладній окремо) про стягнення 8044 грн. 20 коп. 3 % річних та 35294 грн. 57 коп. втрат від інфляції грошових коштів за період з грудня 2018р. - квітень 2019р.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд”, м. Кропивницький Кіровоградська область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хайрок Трейд” (25006 Кіровоградська область м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, офіс 203, ідентифікаційний код юридичної особи 41230611) 1 745 661 (один мільйон сімсот сорок п'ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 05 коп. основного боргу, 8 044 (вісім тисяч сорок чотири) грн. 20 коп. 3 % річних, 35 294 (тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 26 835 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 76 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 06.09.2019р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова