номер провадження справи 35/55/19
27.08.2019 Справа № 908/1932/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,
за участю секретаря судового засідання Колєсніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
позовної заяви Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61)
до відповідача Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (ВЧ НОМЕР_1 ) (69600, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, б. 1)
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
31.07.2019 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Комунальне підприємство «Водоканал» з позовом до відповідача Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 174 793,99 грн, з яких: 81 323,50 грн за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, 81 323,50 грн пені, 3 572,30 грн 3% річних, 8 574,69 грн інфляційних втрат.
31.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 05.08.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1932/19; справі присвоєно номер провадження 35/55/19; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 27.08.2019 об 11 год. 30 хв.
Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у сумі 81 323,50 грн, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, наданих по договору №52/3 від 01.01.2010. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 81 323,50 грн, інфляційні втрати в сумі 8 574,69 грн та 3% річних в сумі 3 572,30 грн.
В судове засідання 27.08.2019 представник позивача не з'явився.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.
Про отримання відповідачем 17.08.2019 ухвали суду від 05.08.2019 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).
Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
В судому засіданні 27.08.2019 судом прийнято рішення.
У зв'язку з неявкою представників сторін запис розгляду справи технічними засобами не проводився.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.01.2010 між КП «Водоканал» - водоканал та ДП «Запорізький автомобілеремонтний завод (Військова частина А-0652)» - абонент укладено договір №52/3 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, за умовами п. 1.1. якого водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарські, побутові, та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам вул. Уральська, б. 1, гуртожиток, власні потреби в т.ч. орендарі.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що основним документом на оплату є акт-рахунок. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються абоненту представником водоканалу при наявності особистого посвідчення 30,31 числа кожного місця.
Протягом2-х робочих днів на підставі даних, зазначених у акті, абоненту виписується акт-рахунок.
На протязі 3-х робочих днів з дня виписки акту-рахунку абонент зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок водоканалу суму, вказану в акті-рахунку.
Відповідно до розділу 2 договору, договір укладається з 01.01.2010 по 31.12.2010. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.
За період з березня 2017 року по грудень 2017 року, з травня 2018 року по березень 2019 року та травень 2019 року позивачем надано відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується відповідними актами-рахунками, які підписані представником відповідача без зауважень.
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення не виконав, у зв'язку із чим загальна сума заборгованості складає 81 323,502 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг з водопостачання та водовідведення стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором про надання послуг.
Згідно з частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України (надалі - Правила), які відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.
Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1. Правил).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов або докази повного погашення заборгованості не надав, жодним чином не спростував доводів позивача.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 81 323,50 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 81 323,50 грн, інфляційні збитки в сумі 8 574,69 грн та 3% річних в сумі 3 572,30 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь
одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 зазначеного закону унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В пункті 6.2. договору сторони узгодили, що у випадку прострочення сплати наданих водоканалом послуг в термін, зазначений в п.п. 5.1., 5.2. договору, абонент зобов'язаний сплатити водоканалу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але в будь-якому разі пеня не може перевищувати 100% загальної суми боргу, згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Крім того, пунктом 9.4. договору передбачено, що у випадку прийняття компетентними органами нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо зміни порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюються на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.
З 01.05.2019 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги», частиною 1 статті 26 якого визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені у відповідності до зазначених приписів законодавства та за допомогою бази даних «Законодавство» та встановлено, що заявлена до стягнення суми пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 197,90 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 3 572,30 грн та 8 574,69 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Водоканал» до Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (ВЧ А-0652) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (ВЧ НОМЕР_1 ) (69600, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55 бригади, б. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 08011078) на користь Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, б. 61, ідентифікаційний код юридичної особи 03327121) заборгованість за надання послуг з питного водопостачання та водовідведення у сумі 81 323,50 грн (вісімдесят одна тисяча триста двадцять три гривні 50 коп.), пеню у сумі 14 197,90 грн (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто сім гривень 90 коп.), 3% річних у розмірі 3 572,30 грн (три тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 30 коп.), інфляційні втрати в сумі 8 574,69 грн (вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 69 коп.), судовий збір у розмірі 1 183,28 грн (одна тисяча сто вісімдесят три гривні 28 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02 вересня 2019 року.
Суддя О.А. Топчій