04 вересня 2019 року Справа № 915/1395/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
за участі секретаря судового засідання Матвєєвої В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030)
в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про: повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, -
за участі представників учасників справи:
від позивача Бондарєв Р.С., за довіреністю,
від відповідача ОСОБА_2 , за ордером,
прокурор Григорян Е.Р., -
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває господарська справа №915/1395/19 за позовом першого заступника прокуратура Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Вахаб ОСОБА_4 Огли про:
1) зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 Вахаб ОСОБА_5 повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1416 га, розташовану по АДРЕСА_2 шляхом демонтажу літнього майданчика та споруд;
2) стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 54271,77 грн. на користь держави в особі Миколаївської міської ради.
08.07.2019 представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідач обґрунтовує клопотання тим, що прокурор помилково визначив позивачем Миколаївську міську раду, як уповноваженого представника держави, у зв'язку з чим не набув процесуальну дієздатність представляти інтереси територіальної громади в особі Миколаївської міської ради.
15.07.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання у справі відкладено на 04.09.2019.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
08.08.2019 прокурором подано суду заперечення на клопотання від 08.07.2019 про залишення позову без розгляду.
Заперечення прокурора обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 13, 14, 131-1, 143 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 з підстав викладених у позовній заяві.
Прокурор вважає безпідставними твердження відповідача про те, що предмет спору у даній справі стосується інтересів територіальної громади міста Миколаєва, що виключає наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та зазначає, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (відповідну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор зазначає, що Миколаївська міська рада є органом, уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у тому числі наділений повноваженнями для звернення до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави. Проте, незважаючи на тривалий факт порушення з боку відповідача, цим органом до часу пред'явлення позову прокурором не вжито заходів, спрямованих на їх усунення. Здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, викликано винятково необхідністю захисту порушених інтересів держави у порядку, визначеному ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»
З зазначених підстав, прокурор вважає клопотання відповідача про залишення позову без розгляду безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представником відповідача підтримано клопотання від 08.07.2019 з підстав, викладених у клопотанні, просить позов залишити без розгляду.
Прокурор проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечує, зазначає, що земля є національним багатством і охорона землі є обов'язком держави. Спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності. Миколаївська міська рада є органом уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка на даний час використовується незаконно. З метою захисту інтересів держави щодо охорони землі прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача звернув увагу суду на безпідставне узагальнення прокурором висновків Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що висновки Верховного Суду стосуються конкретних правовідносин та не можуть бути застосовані у даній справі.
На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та залишення позову без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з статтею 23 Закону України прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.
В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Отже, право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання комунальних земель є порушенням інтересів держави.
Згідно зі ст. 143 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада наділена повноваженнями по управлінню комунальним майном як безпосередньо, так і через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Міські ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, органом, який на даний час наділений правом власності та розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території міста Миколаєва, є Миколаївська міська рада.
Предметом спору, в даному випадку є земельна ділянка, що перебуває у комунальній власності та використовується відповідачем без будь-яких правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст.ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Враховуючи викладене, Миколаївська міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної власності.
При цьому безпідставним є твердження відповідача про те, що предмет спору у даній справі стосується інтересів територіальної громади міста Миколаєва, що виключає наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Слід зазначити, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи
(аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Миколаївська міська рада є органом, уповноваженим на розпорядження спірною земельною ділянкою, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у тому числі наділений повноваженнями для звернення до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави.
Як зазначає прокурор, незважаючи на тривалий факт порушення з боку відповідача, цим органом до часу пред'явлення позову прокурором не вжито заходів, спрямованих на їх усунення шляхом звернення до суду за захистом порушеного права, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у особі Миколаївської міської ради.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у клопотанні, не спростовують тверджень прокурора та не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 177-185, 196, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні клопотання представника позивача від 08.07.2019 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
2. Дану ухвалу надіслати учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено і підписано 06.09.2019.
Суддя В.О.Ржепецький